Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Господи, Ти дослідив мене й знаєш.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Дивне для мене знання [Твоє], піднесене, не можу його осягнути.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?
Якщо зійду на небеса – Ти там; чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти! (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря –
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло [для Тебе].
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, Господи? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.
