Псалми 137

1 Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

我们曾在巴比伦的河边坐下， 一追想锡安就哭了。

2 На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

我们把琴挂在那里的柳树上；

3 спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

因为在那里，掳掠我们的要我们唱歌， 抢夺我们的要我们作乐，说： 给我们唱一首锡安歌吧！

4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

我们怎能在外邦唱耶和华的歌呢？

5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

耶路撒冷啊，我若忘记你， 情愿我的右手忘记技巧！

6 Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.

我若不记念你， 若不看耶路撒冷过于我所最喜乐的， 情愿我的舌头贴于上膛！

7 Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

耶路撒冷遭难的日子， 以东人说：拆毁！拆毁！ 直拆到根基！ 耶和华啊，求你记念这仇！

8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

将要被灭的巴比伦城啊， 报复你像你待我们的，那人便为有福！

9 Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!

拿你的婴孩摔在磐石上的， 那人便为有福！