Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Cantique des degrés. Souvenez-vous, Seigneur, de David, et de toute sa douceur;
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Comme il a juré au Seigneur, et voué ce vœu au Dieu de Jacob:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
Si j’entre dans l’intérieur de ma maison, si je monte sur le lit de mon repos;
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
Si j’accorde à mes yeux le sommeil, et à mes paupières l’assoupissement;
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Et le repos à mes tempes, jusqu’à ce que je trouve un lieu pour le Seigneur, un tabernacle pour le Dieu de Jacob.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Voilà que nous avons appris qu’il était à Ephrata, nous l’avons trouvé dans les champs de la forêt.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Nous entrerons dans son tabernacle, nous adorerons dans le lieu où se sont arrêtés ses pieds,
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Levez-vous, Seigneur, et entrez dans votre repos, vous et l’arche de votre sanctification.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Que vos prêtres soient revêtus de justice et que vos saints exultent.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
À cause de David votre serviteur, ne détournez pas la face de votre christ.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Dieu a juré la vérité à David, et il ne l’éludera pas: Je mettrai un fils du fruit de tes entrailles sur ton trône.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Si tes fils gardent mon alliance et mes témoignages que je leur enseignerai, Et si leurs fils les gardent aussi, jusqu’à jamais ils s’asseoiront sur ton trône.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Puisque le Seigneur a choisi Sion, il l’a choisi pour son habitation.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
C’est là pour toujours le lieu de mon repos, j’y habiterai, puisque je l’ai choisie.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Bénissant, je bénirai sa veuve: ses pauvres, je les rassasierai de pain.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Je revêtirai ses prêtres du salut, et ses saints exulteront d’exultation.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Là je produirai la corne de David: j’ai préparé une lampe à mon christ.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Je couvrirai ses ennemis de confusion, mais sur lui fleurira ma sanctification.
