Псалми 119
1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
Alef. Blagor poštenim na potu, kateri hodijo po postavi Gospodovi.
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
Blagor njim, ki hranijo pričanja njegova, ki ga iščejo iz vsega srca.
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
Kateri tudi ne delajo krivice, ampak hodijo po potih njegovih.
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
Ti si zapovedal ukaze svoje, da naj se spolnjujejo pridno.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
O da bi bila pota moja obernena spolnjevat postave tvoje!
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
Tedaj se ne osramotim, ko bodem gledal vse zapovedi tvoje.
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
Slavil te bodem s pravim srcem; učil se sodbâ pravice tvoje.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
Postave tvoje bodem spolnjeval, ne zapusti me tako!
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
Bet. Kako bode deček čistil stezo svojo? Držeč se je poleg besede tvoje.
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
Iz vsega srca svojega te iščem, ne daj, da izgrešim zapovedi tvoje.
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
V srci svojem hranim govor tvoj, da ne grešim zoper tebe.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
Ti blagoslavljeni Gospod, uči me postave svoje.
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
Z ustnami svojimi preštevam vse pravice tvojih ust,
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
Veselim se pota pričanj tvojih, kakor vseh zakladov.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
Zapovedi tvoje premišljujem in gledam steze tvoje.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
V postavah tvojih se razveseljujem, besede tvoje ne zabim.
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
Gimel. Dobroto podéli hlapcu svojemu, dokler živim spolnjujem naj besedo tvojo.
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
Odgrni oči moje, da gledam čuda po zakonu tvojem.
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
Tujec sem na tej zemlji, ne skrivaj mi zapovedi svojih.
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
Ginem od hrepenenja po pravicah tvojih vsak čas.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
Ti pogubljaš prevzetne, proklete, kateri izgrešajo zapovedi tvoje.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
Odvali od mene sramoto in zaničevanje, ker hranim pričanja tvoja.
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
Tedaj prvaki sedé in govoré zoper mene, hlapec tvoj premišlja postave tvoje.
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
Tedaj so pričanja tvoja razveseljevanja moja, svetovalci moji.
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
Dalet. V prahu tiči življenje moje, živega me ohrani po besedi svoji.
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
Pota svoja sem prešteval, in ti si me uslišal; úči me postave svoje.
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
Daj, da umem pot zapovedi tvojih, da premišljam čuda tvoja.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
Od otožnosti solzi duša moja, dvigni me po besedi svoji.
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
Krivičnosti pot odvrni od mene, in zakon svoj mi podéli milostno.
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
Resnice pot volim, sodbe tvoje imam pred očmi.
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
Držim se pričanj tvojih, Gospod; ne daj, da se osramotim.
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
Po potih zapovedi tvojih bodem tekal, ko bodeš razširil srce moje.
33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
He. Uči me, Gospod, postav tvojih pót, katero bodem hranil do konca.
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
Daj, da umem, da hranim zakon tvoj, in da ga spolnjujem iz vsega srca.
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
Daj, da hodim po zapovedi tvojih poti, ker tá me razveseljuje.
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
Nagni srce moje k postavam svojim, in ne k dobičku.
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
Odvrni oči moje, da ne gledajo ničemurnosti; po potih tvojih daj da živim.
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
Stóri govor svoj hlapcu svojemu, kateri je vdan strahu pred teboj.
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
Odvrni sramoto mojo, katere se bojim, ker dobre so pravice tvoje.
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
Glej, ukazov tvojih želim, v pravici tvoji daj mi živeti.
41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
Vav. Ko mi bodejo prišle milosti tvoje, Gospod; blaginja tvoja po govoru tvojem,
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
Odgovoril bodem njemu, ki me sramoti, kakor je; ker zaupanje imam v besedo tvojo.
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
Ali od ust mojih ne odvzemi besede svoje resnične; ker pravic tvojih čakam.
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
In spolnjeval bodem zakon tvoj vedno, vekomaj in vekomaj.
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
In neprestano bodem hodil po sami širjavi, ker povelj tvojih iščem.
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
In govoril bodem o pričanjih tvojih pred kralji, in ne bode me sram.
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
In razveseljujoč se v zapovedih tvojih, katere ljubim,
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
Dvignil bodem roke svoje do povelj tvojih, katera ljubim, in premišljeval postave tvoje.
49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
Zajin. Spomni se besede svoje s hlapcem svojim, o kateri si mi dal upanje.
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
To je tolažilo moje v bridkosti moji; da me govor tvoj oživlja.
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
Prevzetniki se mi posmehujejo silno, od postave tvoje ne zavijem.
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
Spominjam so sodbà tvojih od vekomaj, Gospod, in samega sebe tolažim.
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
Vihar me grabi od krivičnih, ki zapuščajo zakon tvoj.
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
Prepevanju predmet so mi postave tvoje v kraji popotovanj mojih.
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
Ponoči se spominjam imena tvojega, Gospod; in zakon tvoj spolnjujem.
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
To je tolažba meni, da hranim zapovedi tvoje.
57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
Het. Delež moj si, Gospod, pravim, da spolnjujem besede tvoje.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
Obličje tvoje molim iz vsega srca svojega; milost mi izkaži po govoru svojem.
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
Pota svoja premišljam, da obračam noge svoje po pričanjih tvojih.
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
Hitim in se ne mudim spolnjevat zapovedi tvoje.
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
Krdela krivičnih me plenijo, a postave tvoje ne zabim.
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
O polunoči vstajam slavit te, zavoljo zapovedi tvojih pravičnih.
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
Tovariš sem vsem, kateri te česté in spolnjujejo povelja tvoja.
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Milosti tvoje, o Gospod, polna je zemlja; postave svoje me úči.
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
Tet. Dobro si storil hlapcu svojemu, Gospod; po besedi svoji.
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
Izvrstnost pameti in vednosti me úči; ker zapovedim tvojim verujem.
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
Ko nisem še govoril, motil sem se; sedaj pa spolnjujem govor tvoj.
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Dober si in dobrotljiv, úči me postave svoje.
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
Ko zvijačo napravljajo zoper mene prevzetniki, jaz iz vsega srca hranim povelja tvoja.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
Debelí se kakor z mastjo njih srce; jaz se zakona tvojega radujem.
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
Na dobro mi je bila bridkost, da bi se učil postav tvojih.
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
Boljši mi je zakon tvojih ust nego mnogo tisoč zlatnikov in srebernikov.
73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
Jod. Roke tvoje so me naredile in napravile me; storí me razumnega, da se učim povelj tvojih.
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
Boječi se tebe naj me vidijo ter se veselé, ker imam v besedi tvoji nado svojo.
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
Spoznavam, Gospod, da so pravične sodbe tvoje; in da si me v zvestobi ponižal.
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
Pridi skoraj milost tvoja, da me tolaži, po govoru tvojem s tvojim hlapcem.
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
Dojdejo naj mi usmiljenja tvoja, da živim; ker zakon je vse razveseljevanje moje.
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
Osramoté se naj prevzetniki, ker mi hudo delajo po krivem, ko premišljujem povelja tvoja.
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
Povrnejo se naj k meni boječi se tebe in poznajoči pričanja tvoja.
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
Srce moje bode pošteno v postavah tvojih, da se ne osramotim.
81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
Kaf. Duša moja koperni po blaginji tvoji; v besedi tvoji imam nado.
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
Oči moje koperné po govoru tvojem, ko govorim: Kedaj me bodeš potolažil?
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
Dasì sem podoben mehu v dimu, postav tvojih nisem pozabil.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
Koliko bode dnî hlapca tvojega? Kedaj bodeš sodil nje, ki me preganjajo?
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
Jame mi kopljejo prevzetniki, kateri se ne ravnajo po zakonu tvojem.
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
Vsa povelja tvoja zgolj resnica; po krivem me preganjajo, pomagaj mi.
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
Skoraj so me uničili vrženega na tla; jaz pa se nísem izneveril postavam tvojim.
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
Po milosti svoji ohrani me živega, da spolnjujem pričanja tvojih ust.
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
Lamed. Vekomaj, o Gospod, biva beseda tvoja v nebesih,
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
Od roda do roda zvestoba tvoja; ko si ustanavljal zemljo, stala je ona.
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
Po sodbah tvojih stoji vse še danes; ker vse ono služi tebi.
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
Ako bi ne bil zakon tvoj vse razveseljevanje moje, zdavnaj že bi bil poginil v nadlogi svoji.
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
Vekomaj ne pozabim povelj tvojih, ker z njimi hraniš me živega.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
Tvoj sem, hrani me, ker povelj tvojih iščem.
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
Ko me čakajo krivični, da me pogubé, pregledujem pričanja tvoja.
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
Sleherne popolnosti vidim da je konec; povelje tvoje pa je obširno silno.
97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
Mem. Kako ljubim zakon tvoj! ves dan je premišljevanje moje.
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
Modrejšega od sovražnikov mojih me dela po poveljih tvojih; ker vekomaj mi je na strani.
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
Razumnejši postajam od vseh učenikov svojih; ker pričanja tvoja so premišljevanje moje.
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
Razumnejši sem od starcev, ker hranim povelja tvoja.
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
Od vsake hudobne steze zadržujem noge svoje, da spolnjujem besedo tvojo.
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
Od sodbâ tvojih se ne ganem, ker ti me učiš.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
Kako sladki so mojemu grlu govori tvoji! sladkejši od medú ustom mojim.
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
Po poveljih tvojih sem razumen, zatorej sovražim vsako stezo krivičnosti.
105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
Nun. Svetilo nogi moji je beseda tvoja, in poti moji luč.
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
Prisegel sem, kar bodem držal, da bodem spolnjeval pravične sodbe tvoje.
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
Ponižan sem silno, Gospod; živega me ohrani, po besedi svoji.
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
Prostovoljne daritve ust mojih sprejemaj, prosim, Gospod; in pravice svoje me úči.
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
Duša moja je vedno v roki moji; vendar ne zabim tvojega zakona.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
Mogočni krivičniki mi stavijo zanko, vendar od povelj tvojih ne zajdem.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
Pričanja tvoja imam vekomaj, ker so veselje mojemu srcu.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
Srce svoje nagibljem, da spolnjuje postave tvoje, vekomaj, večno!
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
Sameh. Misli druge sovražim, zakon pa tvoj ljubim.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
Zatišje si moje in ščit moj; v besedi tvoji imam nado.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
Umaknite se od mene, hudobni, da hranim ukaze svojega Boga.
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
Podpiraj me po govoru svojem, da živim; in ne osramoti me v nadi moji.
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
Podpiraj me, da bodem otét, in da gledam vedno na postave tvoje.
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
Vse, kateri izgrešujejo postave tvoje, teptaš; ker krivična je njih zvijača.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
Kakor žlindro odpravljaš vse krivične sè zemlje; zatorej ljubim pričanja tvoja.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
Od strahú pred teboj trepeče meso moje; tako me je strah tvojih sodbâ.
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
Hajin. Po sodbi delam in pravici; ne izročaj me njim, ki me stiskajo.
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
Porok bodi hlapcu svojemu na dobro; da me ne zatirajo prevzetni.
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
Oči moje koperné po blaginji tvoji, in po pravičnem govoru tvojem.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
Ravnaj po milosti svoji s hlapcem svojim; in postave svoje me úči.
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
Hlapec sem tvoj, storí me razumnega, da spoznam pričanja tvoja.
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
Čas je, da dela Gospod; v nič dévajo zakon tvoj.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
Zatorej bolj ljubim ukaze tvoje, ko zlato in sicer najčistejše.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
Zato spoznavam vse ukaze za prave; vsako stezo krivičnosti sovražim.
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
Pe. Čudovita so pričanja tvoja; zatorej jih hrani duša moja.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
Dohod besed tvojih razsvetljuje; z razumnostjo podučuje preproste.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
Usta svoja raztezam in sopiham; ker želján sem ukazov tvojih.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
Ozri se v mé in storí mi milost; kakor je prav proti njim, kateri ljubijo ime tvoje.
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
Noge moje utrdi v govoru svojem, in ne daj da gospoduje kaka krivica z menoj.
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
Otmi me zatiranja ljudî, da spolnjujem postave tvoje.
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
Daj, da sveti tvoje obličje pred hlapcem tvojim; in úči me postave svoje.
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
Potoki vodâ tekó iz mojih oči, zaradi njih, ki ne spolnjujejo tvojega zakona.
137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
Sade. Pravičen si, Gospod, in raven v sodbah svojih.
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
Ukazal si pravična pričanja svoja, in silno zvesta.
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
Od gorečnosti svoje ginem, ker besede tvoje zabijo sovražniki moji.
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
Čist je govor tvoj močno; zatorej ga ljubi hlapec tvoj.
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
Majhen sem jaz in zaničevan; povelj tvojih ne zabim,
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
Pravice tvoje, vedne pravice, in postave tvoje resnične.
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
Zatiranje in stiska me obhajati; ukazi tvoji so razveseljevanje moje.
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
Pravica pričanj tvojih je vekomaj; razumnega me naredi, da živim.
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
Kof. Ko te kličem iz vsega srca, usliši me, Gospod, da hranim postave tvoje.
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
Ko te kličem, reši me, da spolnjujem pričanja tvoja.
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
Préd te pridem v somraku, da vpijem; v besedo tvojo imam upanje.
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
Oči moje prehitujejo straže, premišljat govor tvoj.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
Glas moj poslušaj po milosti svoji, Gospod; po sodbah svojih ohrani me živega,
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
Ko se bližajo pregrehe učenci, ki so daleč od zakona tvojega,
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
Blizu si, Gospod; in vsi ukazi tvoji so resnica.
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
Zdavnaj vem o pričanjih tvojih, da si jih ustanovil vekomaj.
153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
Reš. Ozri se v nadlogo mojo, in reši me; ker zakona tvojega ne zabim.
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
Prevzemi pravdo mojo in reši me; po govoru svojem ohrani me živega.
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
Daleč od krivičnih bodi blaginja, ker ne iščejo postav tvojih.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
Usmiljenje tvoje je obilo, Gospod; po sodbah tvojih, ohrani me živega.
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
Dasì je mnogo preganjalcev mojih in sovražnikov mojih, od pričanj tvojih ne krenem.
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
Kakor hitro vidim izdajalce, mučim z gnjusom samega sebe, ker se ne držé govora tvojega.
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
Glej, da ljubim povelja tvoja, Gospod; po milosti svoji ohrani me živega.
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
Preblaga beseda tvoja je sama resnica; in vekomaj je vsaka pravična sodba tvoja.
161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
Šin. Ko me preganjajo po nedolžnem prvaki; boji se besede tvoje moje srce.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
Veselim se govora tvojega; kakor kdor je našel plen obilen.
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
Krivičnost sovražim in studim, zakon tvoj ljubim.
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
Sedemkrat te hvalim na dán za pravične sodbe tvoje.
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
Velik mir imajo, kateri ljubijo zakon tvoj, in ní jim izpotike.
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
Blaginje tvoje čakam, Gospod; in ukaze tvoje spolnjujem.
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
Duša moja spolnjuje pričanja tvoja, in ljubim jih močno.
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
Povelja tvoja spolnjujem in pričanja tvoja, ker vsa pota moja so pred teboj.
169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
Tav. Vpitje moje se bližaj tvojemu obličju, Gospod; po besedi svoji naredi me umnega.
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
Molitev moja pridi pred obličje tvoje; po govoru svojem otmi me.
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
Hvala bodo vrela z ustnic mojih, ko me bodeš učil postave svoje.
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
Jezik moj bode prepeval govor tvoj, da so prepravične vse zapovedi tvoje.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
V pomoč mi bodi na strani roka tvoja; ker volim povelja tvoja.
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
Po blaginji tvoji hrepenim, Gospod; in zakon tvoj je vse razveseljevanje moje.
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
Živi duša moja, da hvali tebe; in sodbe tvoje naj pomagajo meni.
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
Potikam se kakor ovca izgubljena, išči svojega hlapca; ker povelj tvojih ne zabim.
