Псалми 119
1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
Salige de, hvis Vandel er fulde, som vandrer i HERRENs Lov.
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
Salige de, der agter på hans Vidnesbyrd, søger ham af hele deres Hjerte.
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
de, som ikke gør Uret, men vandrer på hans Veje.
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
Du har givet dine Befalinger, for at de nøje skal holdes.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
O, måtte jeg vandre med faste Skridt, så jeg holder dine Vedtægter!
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
Da skulde jeg ikke blive til - Skamme, thi jeg så hen til alle dine Bud.
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
Jeg vil takke dig af oprigtigt Hjerte, når jeg lærer din Retfærds Lovbud.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
Jeg vil holde dine Vedtægter, svigt mig dog ikke helt!
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
Hvorledes holder en ung sin Vej ren? Ved at bolde sig efter dit Ord.
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
Af hele mit Hjerte søger jeg dig, lad mig ikke fare vild fra dine Bud!
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
Jeg gemmer dit Ord i mit Hjerte for ikke at synde imod dig.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
Lovet være du, HERRE, lær mig dine Vedtægter!
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
Jeg kundgør med mine Læber alle din Munds Lovbud.
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
Jeg glæder mig over dine Vidnesbyrds Vej, som var det al Verdens Rigdom.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
Jeg vil grunde på dine Befalinger og se til dine Stier.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
I dine Vedtægter har jeg min Lyst, jeg glemmer ikke dit Ord.
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
Und din Tjener at leve, at jeg kan holde dit Ord.
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
Oplad mine Øjne, at jeg må skue de underfulde Ting i din Lov.
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
Fremmed er jeg på Jorden, skjul ikke dine Bud for mig!
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
Altid hentæres min Sjæl af Længsel efter dine Lovbud.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
Du truer de frække; forbandede er de, der viger fra dine Bud.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
Vælt Hån og Ringeagt fra mig, thi jeg agter på dine Vidnesbyrd.
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
Om Fyrster oplægger Råd imod mig, grunder din Tjener på dine Vedtægter.
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
Ja, dine Vidnesbyrd er min Lyst, det er dem, der giver mig Råd.
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
I Støvet ligger min Sjæl, hold mig i Live efter dit Ord!
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
Mine Veje lagde jeg frem, og du bønhørte mig, dine Vedtægter lære du mig.
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
Lad mig fatte dine Befalingers Vej og grunde på dine Undere.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
Af Kummer græder. min Sjæl, oprejs mig efter dit Ord!
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
Lad Løgnens Vej være langt fra mig og skænk mig i Nåde din Lov!
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
Troskabs Vej har jeg valgt, dine Lovbud attrår jeg.
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
Jeg hænger ved dine Vidnesbyrd, lad mig ikke beskæmmes, HERRE!
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
Jeg vil løbe dine Buds Vej, thi du giver mit Hjerte at ånde frit.
33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
Lær mig, HERRE, dine Vedtægters Vej, så jeg agter derpå til Enden.
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
Giv mig Kløgt, så jeg agter på din Lov og holder den af hele mit Hjerte.
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
Før mig ad dine Buds Sti, thi jeg har Lyst til dem.
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
Bøj mit Hjerte til dine Vidnesbyrd og ej til uredelig Vinding.
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
Vend mine Øjne bort fra Tant, hold mig i Live ved dit Ord!
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
Stadfæst for din Tjener dit Ord, så jeg lærer at frygte dig.
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
Hold borte fra mig den Skændsel, jeg frygter, thi dine Lovbud er gode.
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
Se, dine Befalinger længes jeg efter, hold mig i Live ved din Retfærd!
41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
Lad din Miskundhed komme over mig, HERRE, din Frelse efter dit Ord,
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
så jeg har Svar til dem, der spotter mig, thi jeg stoler på dit Ord.
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
Tag ikke ganske Sandheds Ord fra min Mund, thi jeg bier på dine Lovbud.
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
Jeg vil stadig holde din Lov, ja evigt og altid;
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
jeg vil vandre i åbent Land, thi dine Befalinger ligger mig på Sinde.
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
Jeg vil tale om dine Vidnesbyrd for Konger uden at blues;
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
jeg vil fryde mig over dine Bud, som jeg højlige elsker;
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
jeg vil udrække Hænderne mod dine Bud og grunde på dine Vedtægter.
49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
Kom Ordet til din Tjener i Hu, fordi du har ladet mig håbe.
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
Det er min Trøst i Nød, at dit Ord har holdt mig i Live.
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
De frække hånede mig såre, dog veg jeg ej fra din Lov.
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
Dine Lovbud fra fordum, HERRE, kom jeg i Hu og fandt Trøst.
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
Harme greb mig over de gudløse, dem, der slipper din Lov.
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
Dine vedtægter blev mig til Sange i min Udlændigheds Hus.
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
Om Natten kom jeg dit Navn i Hu, HERRE, jeg holdt din Lov.
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
Det blev min lykkelige Lod: at agte på dine Befalinger.
57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
Min Del er HERREN, jeg satte mig for at holde dine Ord.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
Jeg bønfaldt dig af hele mit Hjerte, vær mig nådig efter dit Ord!
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
Jeg overtænkte mine Veje og styred min Fod tilbage til dine Vidnesbyrd.
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
Jeg hasted og tøved ikke med at holde dine Bud.
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
De gudløses Snarer omgav mig, men jeg glemte ikke din Lov.
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
Jeg, står op ved Midnat og takker dig for dine retfærdige Lovbud.
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
Jeg er Fælle med alle, der frygter dig og holder dine Befalinger.
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Jorden er fuld af din Miskundhed, HERRE, lær mig dine Vedtægter!
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
Du gjorde vel mod din Tjener, HERRE, efter dit Ord.
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
Giv mig Forstand og indsigt, thi jeg tror på dine Bud.
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
For jeg blev ydmyget, for jeg vild, nu holder jeg dit Ord.
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
God er du og gør godt, lær mig dine Vedtægter!
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
De frække tilsøler mig med Løgn, men på dine Bud tager jeg hjerteligt Vare.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
Deres Hjerte er dorskt som Fedt, jeg har min Lyst i din Lov.
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
Det var godt, at jeg blev ydmyget, så jeg kunde lære dine Vedtægter.
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
Din Munds Lov er mig mere værd end Guld og Sølv i Dynger.
73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
Dine Hænder skabte og dannede mig, giv mig Indsigt; så jeg kan lære dine Bud!
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
De, der frygter dig, ser mig og glædes, thi jeg bier på dit Ord.
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
HERRE, jeg ved, at dine Bud er retfærdige, i Trofasthed har du ydmyget mig.
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
Lad din Miskundhed være min Trøst efter dit Ord til din Tjener!
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
Din Barmhjertighed finde mig, at jeg må leve, thi din Lov er min Lyst.
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
Lad de frække beskæmmes, thi de gør mig skammelig Uret, jeg grunder på dine Befalinger.
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
Lad dem, der frygter dig, vende sig til mig, de, der kender dine Vidnesbyrd.
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
Lad mit Hjerte være fuldkomment i dine Vedtægter, at jeg ikke skal blive til Skamme.
81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
Efter din Frelse længes min Sjæl, jeg bier på dit Ord.
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
Mine Øjne længes efter dit Ord og siger: "Hvornår mon du trøster mig?"
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
Thi jeg er som en Lædersæk i Røg, men dine Vedtægter glemte jeg ikke.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
Hvor langt er vel din Tjeners Liv? Når vil du dømme dem, der forfølger mig?
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
De frække grov mig Grave, de, som ej følger din Lov.
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
Alle dine Bud er trofaste, med Løgn forfølger man mig, o hjælp mig!
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
De har næsten tilintetgjort mig på Jorden, men dine Befalinger slipper jeg ikke.
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
Hold mig i Live efter din Miskundhed, at jeg kan holde din Munds Vidnesbyrd.
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
HERRE, dit Ord er evigt, står fast i Himlen.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
Din Trofasthed varer fra Slægt til Slægt, du grundfæsted Jorden, og den står fast.
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
Dine Lovbud står fast, de holder dine Tjenere oppe.
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
Havde din Lov ej været min Lyst, da var jeg omkommet i min Elende.
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
Aldrig i Evighed glemmer jeg dine Befalinger, thi ved dem holdt du mig i Live.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
Din er jeg, frels mig, thi dine Befalinger ligger mig på Sinde.
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
De gudløse lurer på at lægge mig øde, dine Vidnesbyrd mærker jeg mig.
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
For alting så jeg en Grænse, men såre vidt rækker dit Bud.
97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
Hvor elsker jeg dog din Lov! Hele Dagen grunder jeg på den.
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
Dit Bud har gjort mig visere end mine Fjender, thi det er for stedse mit.
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
Jeg er klogere end alle mine Lærere, thi jeg grunder på dine Vidnesbyrd.
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
Jeg har mere Forstand end de gamle; jeg agter på dine Bud.
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
Jeg holder min Fod fra hver Vej, som er ond, at jeg kan holde dit Ord.
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
Fra dine Lovbud veg jeg ikke, thi du underviste mig.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
Hvor sødt er dit Ord for min Gane, sødere end Honning for min Mund.
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
Ved dine Befalinger fik jeg Forstand, så jeg hader al Løgnens Vej.
105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
Dit Ord er en Lygte for min Fod, et Lys på min Sti.
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
Jeg svor en Ed og holdt den: at følge dine retfærdige Lovbud.
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
Jeg er såre ydmyget, HERRE, hold mig i Live efter dit Ord!
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
Lad min Munds frivillige Ofre behage dig, HERRE, og lær mig dine Lovbud!
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
Altid går jeg med Livet i Hænderne, men jeg glemte ikke din Lov.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
De gudløse lægger Snarer for mig, men fra dine Befalinger for jeg ej vild.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
Dine Vidnesbyrd fik jeg til evigt Eje, thi de er mit Hjertes Glæde.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
Jeg bøjed mit Hjerte til at holde dine Vedtægter for evigt til Enden.
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
Jeg hader tvesindet Mand, men jeg elsker din Lov.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
Mit Skjul og mit Skjold er du, jeg bier på dit Ord.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
Vig fra mig, I, som gør ondt, jeg vil holde min Guds Bud.
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
Støt mig efter dit Ord, at jeg må leve, lad mig ikke beskæmmes i mit Håb!
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
Hold mig oppe, at jeg må frelses og altid have min Lyst i dine Vedtægter!
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
Du forkaster alle, der farer vild fra dine Vedtægter, thi de higer efter Løgn.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
For Slagger regner du alle Jordens gudløse, derfor elsker jeg dine Vidnesbyrd.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
Af Rædsel for dig gyser mit Kød, og jeg frygter for dine Lovbud.
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
Ret og Skel har jeg gjort, giv mig ikke hen til dem, der trænger mig!
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
Gå i Borgen for din Tjener, lad ikke de frække trænge mig!
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
Mine Øjne vansmægter efter din Frelse og efter dit Retfærds Ord.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
Gør med din Tjener efter din Miskundhed og lær mig dine Vedtægter!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
Jeg er din Tjener, giv mig Indsigt, at jeg må kende dine Vidnesbyrd!
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
Det er Tid for HERREN at gribe ind, de har krænket din Lov.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
Derfor elsker jeg dine Bud fremfor Guld og Skatte.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
Derfor følger jeg oprigtigt alle dine Befalinger og hader hver Løgnens Sti.
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
Underfulde er dine Vidnesbyrd, derfor agted min Sjæl på dem.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
Tydes dine Ord, så bringer de Lys, de giver enfoldige Indsigt.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
Jeg åbned begærligt min Mund, thi min Attrå stod til dine Bud.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
Vend dig til mig og vær mig nådig, som Ret er for dem, der elsker dit Navn!
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
Lad ved dit Ord mine Skridt blive faste og ingen Uret få Magten over mig!
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
Udløs mig fra Menneskers Vold, at jeg må holde dine Befalinger!
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
Lad dit Ansigt lyse over din Tjener og lær mig dine Vedtægter!
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
Vand i Strømme græder mine Øjne, fordi man ej holder din Lov.
137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
Du er retfærdig, HERRE, og retvise er dine Lovbud.
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
Du slog dine Vidnesbyrd fast ved Retfærd og Troskab så såre.
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
Min Nidkærhed har fortæret mig, thi mine Fjender har glemt dine Ord.
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
Dit Ord er fuldkommen rent, din Tjener elsker det.
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
Ringe og ussel er jeg, men dine Befalinger glemte jeg ikke.
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
Din Retfærd er Ret for evigt, din Lov er Sandhed.
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
Trængsel og Angst har ramt mig, men dine Bud er min Lyst.
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
Dine Vidnesbyrd er Ret for evigt, giv mig indsigt, at jeg må leve!
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
Jeg råber af hele mit Hjerte, svar mig, HERRE, jeg agter på dine Vedtægter.
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
Jeg råber til dig, o frels mig, at jeg kan holde dine Vidnesbyrd!
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
Årle råber jeg til dig om Hjælp, og bier på dine Ord.
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
Før Nattevagtstimerne våger mine Øjne for at grunde på dit Ord.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
Hør mig efter din Miskundhed, HERRE, hold mig i Live efter dit Lovbud!
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
De, der skændigt forfølger mig, er mig nær, men de er langt fra din Lov.
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
Nær er du, o HERRE, og alle dine Bud er Sandhed.
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
For længst vandt jeg Indsigt af dine Vidnesbyrd, thi du har grundfæstet dem for evigt.
153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
Se min Elende og fri mig, thi jeg glemte ikke din Lov.
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
Før min Sag og udløs mig, hold mig i Live efter dit Ord!
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
Frelsen er langt fra de gudløse, thi dine Vedtægter ligger dem ikke, på Sinde.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
Din Barmhjertighed er stor, o HERRE, hold mig i Live efter dine Lovbud!
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
Mange forfølger mig og er mig fjendske, fra dine Vidnesbyrd veg jeg ikke.
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
Jeg væmmes ved Synet af troløse, der ikke holder dit Ord.
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
Se til mig, thi jeg elsker dine Befalinger, HERRE, hold mig i Live efter din Miskundhed!
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
Summen af dit Ord er Sandhed, og alt dit retfærdige Lovbud varer evigt.
161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
Fyrster forfulgte mig uden Grund, men mit Hjerte frygted dine Ord.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
Jeg glæder mig over dit Ord som en, der har gjort et vældigt Bytte.
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
Jeg hader og afskyr Løgn, din Lov har jeg derimod kær.
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
Jeg priser dig syv Gange daglig for dine retfærdige Lovbud.
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
Megen Fred har de, der elsker din Lov, og intet bliver til Anstød for dem.
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
Jeg håber på din Frelse, HERRE, og jeg har holdt dine Bud.
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
Min Sjæl har holdt dine Vidnesbyrd, jeg har dem såre kære.
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
Jeg holder dine Befalinger og Vidnesbyrd, thi du kender alle mine Veje.
169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
Lad min Klage nå frem for dit Åsyn, HERRE, giv mig Indsigt efter dit Ord!
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
Lad min Bøn komme frem for dit Åsyn, frels mig efter dit Ord!
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
Mine Læber skal synge din Pris, thi du lærer mig dine Vedtægter.
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
Min Tunge skal synge om dit Ord, thi alle dine Bud er Retfærd.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
Lad din Hånd være mig til Hjælp, thi jeg valgte dine Befalinger.
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
Jeg længes efter din Frelse, HERRE, og din Lov er min Lyst.
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
Gid min Sjæl må leve, at den kan prise dig, og lad dine Lovbud være min Hjælp!
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
Farer jeg vild som det tabte Får, så opsøg din Tjener, thi jeg glemte ikke dine Bud.
