Псалми 106
1 Алілу́я!
Praise ye Yah, Give ye thanks to Yahweh—For he is good, For age-abiding, is his lovingkindness.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Who can relate the mighty deeds of Yahweh? can cause to be heard, all his praise?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
How happy! They who observe justice, He that executeth righteousness at all times.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Remember me, O Yahweh, when thou acceptest thy people, Visit me, with thy salvation;
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
That I may look upon the welfare of thy chosen ones, That I may rejoice in the joy of thy nation, That I may glory, with thine inheritance.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
We have sinned—with our fathers, We have acted perversely, we have committed lawlessness;
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Our fathers, in Egypt, understood not thy wonders, They remembered not the abounding of thy lovingkindnesses, but rebelled by the sea—at the Red Sea.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Yet he saved them, for the sake of his Name, to make known his mighty power;
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
So he rebuked the Red Sea, and it dried up, And he led them through deeps, as pasture-land;
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
And saved them from the hand of one full of hatred, And redeemed them out of the hand of the foe;
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
So the waters covered their adversaries, Not one from among them, was left.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
They believed therefore in his words, They sang his praise.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Soon forgat they his works, —They waited not for his counsel;
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
But lusted a lust in the desert, and tested GOD in the waste.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
So he gave them their request, but sent leanness into their soul.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
And they became jealous of Moses in the camp, —of Aaron the holy one of Yahweh;
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
The earth opened and engulfed Dathan, and covered up the assembly of Abiram;
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Then was kindled a fire in their assembly, —a flame, consumed the lawless ones.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
They made a calf in Horeb, —and bowed down to a molten image;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Thus changed they my glory, for the similitude of an ox that eateth grass.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
They forgat GOD their saviour, who had done great things in Egypt:
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Wonders in the land of Ham, Terrible things by the Red Sea.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Then would he have bidden to destroy them, —had not Moses his chosen, stood in the breach before him, To turn back his wrath from destroying.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
And they refused the delightful land, They believed not his word;
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
But murmured in their tents, —They hearkened not unto the voice of Yahweh.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
So he lifted up his hand unto them, that he would let them fall in the desert;
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
And would disperse their seed among the nations, and would scatter them throughout the lands.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Yet they let themselves be bound to Baal-peor, —and did eat sacrifices to the dead:
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
So they provoked to anger by their doings, and a plague, made a breach among them.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Then stood up Phinehas, and interposed, and stayed was the plague:
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
So it was counted unto him, for righteousness, To generation after generation, unto times age abiding.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
And they provoked by the waters of Meribah, —And it fared ill with Moses, for their sakes;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
For they embittered his spirit, and he spake rashly with his lips.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
They destroyed not the peoples of which Yahweh had spoken to them;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
But had fellowship with the nations, and learned their doings;
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Yea they served their idols, and they became to them a snare:
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Yea they sacrificed their sons and their daughters to mischievous demons;
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
And poured out innocent blood, the blood of their sons and their daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan, And the land was polluted with blood-shed;
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
And they became unclean by their works, and became unchaste in their doings.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Then was kindled the anger of Yahweh with his people, and he abhorred his own inheritance.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
So he delivered them up into the hand of the nations, And they who hated them, had dominion over them;
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
And their enemies oppressed them, And they were bowed down under their hand.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Many times, did he rescue them, —But, they, rebelled by their counsel, and sank low in their iniquity.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Then looked he on the distress which befell them, —when he heard their loud cry;
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Then remembered he, for them, his covenant, and was moved to pity, according to the abounding of his lovingkindnesses;
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
And granted them compassion before all their captors.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Save us, O Yahweh our God, and gather us from among the nations, That we may give thanks unto thy holy Name, That we may triumph aloud in thy praise.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Blessed be Yahweh, God of Israel, from one age even unto another, And all the people, shall say, Amen! Praise ye Yah!
