Псалми 106
1 Алілу́я!
Alleluia. Give thanks to the Lord; for he is good: for his mercy [endures] for ever.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Who shall tell the mighty acts of the Lord? [who] shall cause all his praises to be heard?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Blessed are they that keep judgment, and do righteousness at all times.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Remember us, O Lord, with the favour [thou hast] to thy people: visit us with thy salvation;
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
that we may behold the good of thine elect, that we may rejoice in the gladness of thy nation, that we may glory with thine inheritance.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
We have sinned with our fathers, we have transgressed, we have done unrighteously.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Our fathers in Egypt understood not thy wonders, and remembered not the multitude of thy mercy; but provoked [him] as they went up by the Red Sea.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Yet he saved them for his name's sake, that he might cause his mighty power to be known.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
And he rebuked the Red Sea, and it was dried up: so he led them through the deep as through the wilderness.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
And he saved them out of the hand of them that hated [them], and redeemed them out of the hand of the enemy.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
The water covered those that oppressed them: there was not one of them left.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Then they believed his words, and celebrated his praise.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
They made haste, they forgot his works; they waited not for his counsel.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
And they lusted exceedingly in the wilderness, and tempted God in the dry [land].
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
And he gave them their request, and sent fullness into their souls.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
They provoked Moses also in the camp, and Aaron the holy one of the Lord.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
The earth opened and swallowed up Dathan, and closed upon the congregation of Abiron.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
And a fire was kindled in their congregation, and a flame burnt up the sinners.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
And they made a calf in Choreb, and worshipped the graven image,
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
and they changed their glory into the similitude of a calf that feeds on grass.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
They forgot God that saved them, who had wrought great deeds in Egypt;
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
wondrous [works] in the land of Cham, and terrible things at the Red Sea.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
So he said that he would have destroyed them, had not Moses his chosen stood before him in the breach, to turn [him] away from the fierceness of his anger, so that he should not destroy them.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Moreover they set at nought the desirable land, and believed not his word.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
And they murmured in their tents: they hearkened not to the voice of the Lord.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
So he lifted up his hand against them, to cast them down in the wilderness;
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
and to cast down their seed among the nations, and to scatter them in the countries.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
They were joined also to Beelphegor, and ate the sacrifices of the dead. And they provoked him with their devices;
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
and destruction, was multiplied among them.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Then Phinees stood up, and made atonement: and the plague ceased.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
And it was counted to him for righteousness, to all generations for ever.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
They provoked him also at the water of Strife, and Moses was hurt for their sakes;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
for they provoked his spirit, and he spoke [unadvisedly] with his lips.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
They destroyed not the nations which the Lord told them [to destroy];
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
but were mingled with the heathen, and learned their works.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
And they served their graven images; and it became an offence to them.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
And they sacrificed their sons and their daughters to devils,
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
and shed innocent blood, the blood of their sons and daughters, whom they sacrificed to the idols of Chanaan; and the land was defiled with blood.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
and was polluted with their works; and they went a whoring with their own devices.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
So the Lord was very angry with his people, and he abhorred his inheritance.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
And he delivered them into the hands of [their] enemies; and they that hated them ruled over them.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Ands their enemies oppressed them, and they were brought down under their hands.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Many a time he delivered them; but they provoked him by their counsel, and they were brought low by their iniquities.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Ye the Lord looked upon their affliction, when he heard their petition.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
And he remembered his covenant, and repented according to the multitude of his mercy.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
And he caused them to be pitied in the sight of all who carried them captive.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Save us, O Lord our God, and gather us from among the heathen, that we may give thanks to thy holy name, that we may glory in thy praise.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Blessed be the Lord God of Israel from everlasting and to everlasting; and all the people shall say, Amen, Amen.
