Псалми 104

1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!

De David lui-même. Bénis, mon âme, le Seigneur: Seigneur mon Dieu, votre magnificence a paru avec un grand éclat. Vous avez revêtu la louange et l’honneur;

2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.

Couvert de lumière comme d’un vêtement; Etendant le ciel comme une tente;

3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!

Vous qui couvrez d’eaux sa partie la plus élevée, Qui montez sur un nuage, qui marchez sur les ailes des vents;

4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.

Qui faites de vos anges des vents, et de vos ministres un feu brûlant;

5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,

Qui avez fondé la terre sur sa base: elle ne sera pas ébranlée dans les siècles des siècles.

6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —

L’abîme, comme un vêtement, l’enveloppe; des eaux s’élèveront au-dessus des montagnes.

7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —

À votre réprimande elles s’enfuiront; à la voix de votre tonnerre, elles seront saisies d’une forte crainte.

8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.

Des montagnes s’élèvent, et des champs s’abaissent dans le lieu que vous leur avez fixé.

9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.

C’est vous qui avez posé aux eaux un terme qu’elles ne dépasseront pas, et elles ne reviendront pas couvrir la terre.

10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,

Vous lâchez des fontaines dans les vallons: au milieu des montagnes traverseront les eaux.

11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.

Toutes les bêtes de la campagne s’abreuveront; les onagres soupireront après elles dans leur soif.

12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.

Au-dessus les oiseaux du ciel habiteront: du milieu des rochers ils feront entendre leurs voix.

13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.

Vous arrosez les montagnes avec les eaux supérieures du ciel: du fruit de vos ouvrages la terre sera rassasiée;

14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,

Vous produisez du foin pour les bêtes, et de l’herbe à l’usage des hommes, Afin que vous fassiez sortir du pain de la terre,

15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.

Et que le vin réjouisse le cœur de l’homme; Afin qu’il égaie son visage avec l’huile, et que le pain fortifie le cœur de l’homme.

16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,

Ils seront abondamment nourris, les arbres de la campagne et les cèdres du Liban qu’il a plantés;

17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.

Là des passereaux nicheront. Le nid du héron est le premier de tous;

18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.

De hautes montagnes servent de retraite aux cerfs; un rocher, de refuge aux hérissons.

19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.

Il a fait la lune pour marquer les temps; le soleil a connu son coucher.

20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —

Vous avez établi des ténèbres, et la nuit a été faite: c’est durant la nuit que feront leurs courses toutes les bêtes de la forêt.

21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.

Les petits des lions rugiront, cherchant une proie, et demandant à Dieu leur pâture.

22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.

Le soleil s’est levé, et ils se sont rassemblés; et ils se retireront dans leurs tanières.

23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.

Alors l’homme sortira pour son ouvrage, et pour son travail jusqu’au soir.

24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!

Combien magnifiques sont vos œuvres, Seigneur! Vous avez fait toutes choses avec sagesse: la terre est remplie de vos biens.

25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!

Cette mer est grande et spacieuse des deux côtés; là sont des reptiles sans nombre; Des animaux petits avec des grands;

26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.

Là des navires traverseront. Là est ce dragon, que vous avez formé pour s’y jouer:

27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.

Tous attendent de vous que vous leur donniez la nourriture au temps voulu.

28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.

Vous leur donnant, ils recueilleront: vous ouvrant votre main, tous seront remplis de vos biens.

29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.

Mais, vous détournant votre face, ils seront troublés: vous leur ôterez le souffle, et ils périront et retourneront dans leur poussière.

30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.

Vous enverrez votre esprit, et ils seront créés; et vous renouvellerez la face de la terre.

31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!

Soit la gloire du Seigneur à jamais célébrée: le Seigneur se réjouira dans ses œuvres,

32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!

Lui qui regarde la terre et la fait trembler; qui touche les montagnes, et elles fument.

33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!

Je chanterai le Seigneur pendant ma vie: je jouerai du psaltérion en l’honneur de mon Dieu, tant que j’existerai.

34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!

Qu’agréable lui soit ma parole: pour moi, je mettrai mes délices dans le Seigneur.

35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!

Que les pécheurs disparaissent de la terre, ainsi que les hommes iniques, en sorte qu’ils ne soient plus: bénis, mon âme, le Seigneur.