Псалми 10

1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?

Pourquoi, ô Éternel! Te tiens-tu éloigné? Pourquoi te caches-tu au temps de la détresse?

2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!

Le méchant dans son orgueil poursuit les malheureux, Ils sont victimes des trames qu’il a conçues.

3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.

Car le méchant se glorifie de sa convoitise, Et le ravisseur outrage, méprise l’Éternel.

4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!

Le méchant dit avec arrogance: Il ne punit pas! Il n’y a point de Dieu! Voilà toutes ses pensées.

5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.

Ses voies réussissent en tout temps; Tes jugements sont trop élevés pour l’atteindre, Il souffle contre tous ses adversaires.

6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.

Il dit en son cœur: Je ne chancelle pas, Je suis pour toujours à l’abri du malheur!

7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.

Sa bouche est pleine de malédictions, de tromperies et de fraudes; Il y a sous sa langue de la malice et de l’iniquité.

8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.

Il se tient en embuscade près des villages, Il assassine l’innocent dans des lieux écartés; Ses yeux épient le malheureux.

9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.

Il est aux aguets dans sa retraite, comme le lion dans sa tanière, Il est aux aguets pour surprendre le malheureux; Il le surprend et l’attire dans son filet.

10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …

Il se courbe, il se baisse, Et les misérables tombent dans ses griffes.

11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.

Il dit en son cœur: Dieu oublie! Il cache sa face, il ne regarde jamais!

12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!

Lève-toi, Éternel! Ô Dieu, lève ta main! N’oublie pas les malheureux!

13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?

Pourquoi le méchant méprise-t-il Dieu? Pourquoi dit-il en son cœur: Tu ne punis pas?

14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.

Tu regardes cependant, car tu vois la peine et la souffrance, Pour prendre en main leur cause; C’est à toi que s’abandonne le malheureux, C’est toi qui viens en aide à l’orphelin.

15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!

Brise le bras du méchant, Punis ses iniquités, et qu’il disparaisse à tes yeux!

16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!

L’Éternel est roi à toujours et à perpétuité; Les nations sont exterminées de son pays.

17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,

Tu entends les vœux de ceux qui souffrent, ô Éternel! Tu affermis leur cœur; tu prêtes l’oreille

18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!

Pour rendre justice à l’orphelin et à l’opprimé, Afin que l’homme tiré de la terre cesse d’inspirer l’effroi.