Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Lemuel siangpahrang ih palunghahaih lok, amno mah patuk ih lok loe hae tiah oh;
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
aw ka capa, aw ka zok thung ih ka capa, aw lokkamhaih ka capa,
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
na thacakhaih to nongpatanawk khaeah patoh hmah loe, siangpahrang hum koeh kaminawk caehhaih loklam to pazui hmah.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Aw Lemuel, siangpahrangnawk loe misurtui naek han om ai; angraengnawk loe misurtui paqui han amcuk ai;
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
nihcae mah nae o nahaeloe, patukhaih lok to pahnet o ueloe, amtang kami han toenghaih hoiah lokcaekhaih to amkhraeng o taak ving moeng tih.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Anghmaa angtaa kami hanah mu to paek oh loe, palungboeng kami hanah misurtui to paek oh.
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Anih mah amtanghaih hoi patangkhanghaih pahnet hanah nae nasoe.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Amtang kaminawk mah hak han koi hmuen to a hak o thai hanah, lokthui thai ai kaminawk to lokthuih abomh oh.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Lok to thui ah loe, toenghaih hoiah lok to caek ah; amtang kami hoi mithoenawk mah hak han koi hmuen to paek oh.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Mi mah maw tuinuen kahoih zu to hnu thai tih? To nongpata loe atho kana thlung kathim pongah atho oh kue.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
A sava mah anih to oep ueloe, amtanghaih hoiah loih tih.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
To baktih nongpata loe a sava hanah kasae hmuen to sah ai; a hing thung kahoih hmuen to a sinh pae.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Anih loe tuumui hoi pathlah to pakrong moe, a koeh baktiah a ban hoiah tok to a sak.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Anih loe hmuenmae zawhaih palongpui baktiah oh moe, angthla parai ahmuen hoiah caaknaek to a phawh.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Anih loe khodai ai naah angthawk moe, a imthung takoh hanah caaknaek to patoem pae, a tamna nongpatanawk hanah caaknaek to a paek.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Anih loe poek het moe, lawk doeh a qanh; a toksakhaih atho hoiah misurkung to a tlingh.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Anih loe kaengkaeh to kacakah angzaeng moe, a ban to thacaksak.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Anih mah zawh ih hmuenmae loe atho oh; anih ih hmaiim doeh aqum puek dueh mak ai.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
A ban hoiah lahat to a kaeh moe, a ban hoiah kahni to a sak.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Amtang kaminawk to a khetzawn, ue, mithoenawk to abomh.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Anih ih imthung takoh loe kahni kamling to angkhuk o boih pongah, dantui krah cadoeh tasoehhaih tawn ai.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Angmah hanah kahni to a sak moe, rong kamling hup puu ngan laihaw to angkhuk.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Anih ih sava loe vangpui khongkhanawk ah prae thung ih kacoehtanawk hoi nawnto anghnut moe, ahmin amthang kami ah oh.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Anih loe puu ngan kahni to sak moe, a zawh; kaziinawk doeh hmuenmae zaw kami khaeah a zawh.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Anih loe thacak moe, khingya koi khukbuen hoiah amthoep; anih loe angzo han koi atue ah anghoehaih hoiah khosah tih.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Anih loe palunghahaih hoiah lok to thuih, anih ih pahni ah tahmenhaih lok to oh.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Anih loe angmah ih imthung takoh to kahoih ah khetzawn, thasethaih buh to caa ai.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
A caanawk loe angthawk o moe, amno to tahamhoihaih paek o; a sava mah doeh anih to pakoeh.
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Paroeai kami ih canunawk mah kahoih hmuen to sak o; toe nang mah loe nihcae to na takrenh boih.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Lok kahoih loe alinghaih ah ni oh; kranghoihaih doeh azom pui ni; toe Angraeng zii nongpata loe, pakoehhaih hnu tih.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
To baktih nongpata hanah a toksakhaih tangqum to paek oh; a toksakhaih mah anih to vangpui khongkha ah pakoeh nasoe.
