Приповісті 27
1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
Ros dig ikke af Dagen i Morgen, du ved jo ikke, hvad Dag kan bringe.
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
Lad en anden rose dig, ikke din Mund, en fremmed, ikke dine egne Læber.
3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
Sten er tung, og Sand vejer til, men tung fremfor begge er Daarers Galde.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
Vrede er grum, og Harme skummer, men Skinsyge, hvo kan staa for den?
5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
Hellere aabenlys Revselse end Kærlighed, der skjules.
6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
Vennehaands Hug er ærligt mente, Avindsmands Kys er mange.
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
Den mætte vrager Honning, alt beskt er sødt for den sultne.
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
Som Fugl, der maa fly fra sin Rede, er Mand, der maa fly fra sit Hjem:
9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
Olie og Røgelse fryder Sindet, men Sjælen sønderslides af Kummer.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
Slip ikke din Ven og din Faders Ven, gaa ej til din Broders Hus paa din Ulykkes Dag. Bedre er Nabo ved Haanden end Broder i det fjerne.
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
Vær viis, min Søn, og glæd mit Hjerte, at jeg kan svare den, der smæder mig.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
Den kloge ser Faren og søger i Skjul, tankeløse gaar videre og bøder,
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
Tag hans Klæder, han borged for en anden, pant ham for fremmedes Skyld!
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
Den, som aarle højlydt velsigner sin Næste, han faar det regnet for Banden.
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
Ustandseligt Tagdryp en Regnvejrsdag og trættekær Kvinde ligner hinanden;
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
den, som vil skjule hende, skjuler Vind, og hans højre griber i Olie.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
Jern skærpes med Jern, det ene Menneske skærper det andet.
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
Røgter man et Figentræ, spiser man dets Frugt; den, der vogter sin Herre, æres.
19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Som i Vandspejlet Ansigt møder Ansigt, slaar Menneskehjerte Menneske i Møde.
Dødsrige og Afgrund kan ikke mættes, ej heller kan Menneskens Øjne mættes. (Sheol h7585)
21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
Digel til Sølv og Ovn til Guld, efter sit Ry bedømmes en Mand.
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
Om du knuste en Daare i Morter med Støder midt imellem Gryn, hans Daarskab veg dog ej fra ham.
23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
Mærk dig, hvorledes dit Smaakvæg ser ud, hav Omhu for dine Hjorde;
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
thi Velstand varer ej evigt, Rigdom ikke fra Slægt til Slægt;
25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
er Sommergræsset svundet, Grønt spiret frem, og sankes Bjergenes Urter,
26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
da har du Lam til at give dig Klæder og Bukke til at købe en Mark,
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
Gedemælk til Mad for dig og dit Hus, til Livets Ophold for dine Piger.
