Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
As dew in harvest, and as rain in summer, so honour is not [seemly] for a fool.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
As birds and sparrows fly, so a curse shall not come upon any one without a cause.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
As a whip for a horse, and a goad for an ass, so [is] a rod for a simple nation.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Answer not a fool according to his folly, lest thou become like him.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Yet answer a fool according to his folly, lest he seem wise in his own conceit.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
He that sends a message by a foolish messenger procures for himself a reproach from his own ways.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
[As well] take away the motion of the legs, as transgression from the mouth of fools.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
He that binds up a stone in a sling, is like one that gives glory to a fool.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Thorns grow in the hand of a drunkard, and servitude in the hand of fools.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
All the flesh of fools endures much hardship; for their fury is brought to nought.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
As when a dog goes to his own vomit, and becomes abominable, so is fool who returns in his wickedness to his own sin. [There is a shame that brings sin: and there is a shame [that is] glory and grace.]
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
I have seen a man who seemed to himself to be wise; but a fool had more hope than he.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
A sluggard when sent on a journey says, [There is] a lion in the ways, and [there are] murderers in the streets.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
As a door turns on the hinge, so does a sluggard on his bed.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
A sluggard having hid his hand in his bosom, will not be able to bring it up to his mouth.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
A sluggard seems to himself wiser than one who most satisfactorily brings back a message.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
As he that lays hold of a dog's tail, so is he that makes himself the champion of another's cause.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
As those who need correction put forth [fair] words to men, and he that first falls in with the proposal will be overthrown;
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
so are all that lay wait for their own friends, and when they are discovered, say, I did it in jest.
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
With much wood fire increases; but where there is not a double-minded man, strife ceases.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
A hearth for coals, and wood for fire; and railing man for the tumult of strife.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
The words of cunning knaves are soft; but they smite [even] to the inmost parts of the bowels.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Silver dishonestly given is to be considered as a potsherd: smooth lips cover a grievous heart.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
A weeping enemy promises all things with his lips, but in his heart he contrives deceit.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Though [thine] enemy intreat thee with a loud voice, consent not: for there are seven abominations in his heart.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
He that hides enmity frames deceit: but being easily discerned, exposes his own sins in the public assemblies.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
He that digs a pit for his neighbour shall fall into it: and he that rolls a stone, rolls it upon himself.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
A lying tongue hates the truth; and an unguarded mouth causes tumults.
