Приповісті 20

1 Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.

Misurtui loe tamhnui tabu ah ni oh; mu mah angzoehhaih to ohsak; mu paquih loe amthuhaih ah ni oh.

2 Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.

Siangpahrang palungphuihaih loe kahang kaipui kabtiah oh; anih palungphui han sah kami loe a hinghaih zaehaih sahsak kami ah oh.

3 Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.

Angzoehhaih dipsakkung loe khingya han krak; toe kamthu mah angzoehhaih to tacawtsak.

4 Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.

Thasae kami loe atue naah laikok atok ai pongah, cang aah tue ah minawk khaeah hni cadoeh, hak mak ai.

5 Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.

Kami ih palung thung hoi sak atimhaih loe kathuk tui baktiah oh; toe panoekhaih tawn kami mah ni la thai tih.

6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?

Kami boih mah a sak o ih kahoih hmuen to thuih o boih; toe mi mah maw oepthok kami to hnu thai tih?

7 У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!

Katoeng kami loe a toenghaih loklam to pazui pongah, a caanawk loe tahamhoih o.

8 Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.

Siangpahrang mah lokcaek hanah angraeng tangkhang pongah anghnut naah, kahoih ai hmuennawk to a mik hoiah pathlaeng thaih boih.

9 Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“

Ka palung hae ka ciimsak boeh, zaehaih ka tawn ai, tiah mi mah maw thui thai tih?

10 Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.

Angvan ai hmuenzit tahhaih patoh hoi angvan ai kasawk tahhaih patohhaih to Angraeng mah panuet.

11 Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.

Nawkta loe a sak ih hmuen toeng maw toeng ai, ciim maw ciim ai, tito a sak ih hmuen hoiah amtueng.

12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.

Thaihhaih naa hoi hnukhaih mik loe, Angraeng mah ni sak hmaek.

13 Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!

Iih koeh hmoek hmah; nam tang tih; na mik to padai ah, to tiah nahaeloe takaw hoiah zok nam hah tih.

14 „Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.

Hmuen qankung mah hmuen to qan naah, Hoih ai, hoih ai, tiah thuih; toe nawnetta caeh pacoengah loe, a qan ih hmuen to amoek haih.

15 Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.

Sui to oh moe, atho kana thlung kathim doeh oh mangh; toe palunghahaih lokthui pahni to hoih kue.

16 Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.

Panoek ai ih kami hanah phoisa coi han lokkam kami loe angmah ih kahni to la pae ving tih, panoek ai ih angvin nongpata hanah lokkamhaih sah kami loe angmah ih hmuenmae to naeh pae tih.

17 Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.

Alinghaih hoiah hnuk ih caaknaek loe khraem parai; toe hnukkhuem ah loe pakha to thlungcaret hoiah koi tih.

18 Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.

Na timhaih sah ai naah minawk khae hoi kahoih poekhaih to la ah; kahoih poekhaih paekkung na tawnh naah, misa to tuh ah.

19 Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.

Pakhaa cip ai kami mah tamqu hmuen to angphongsak; to pongah pakha cip ai kami hoiah angkom hmah.

20 Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!

Amno hoi ampa pasoih kami loe, khoving thungah anih ih hmaithaw paduek pae ving tih.

21 Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!

Karangah angraenghaih loe, hnukkhuem ah tahamsethaih ah om tih.

22 Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.

Sak ih zaehaih baktiah ka pathok let han, tiah thui hmah; Angraeng to mah oep ah, anih mah na pahlong tih.

23 Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.

Katoeng ai hmuenzit tahhaih to Angraeng mah panuet; anih loe amsoem ai coi tahhaih nuiah anghoe ai.

24 Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?

Kami ih khok takan loe Angraeng mah ni zaeh; kami mah kawbangmaw a caehhaih loklam to panoek thai tih?

25 Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.

Poek het ai ah tawthaih hoi Sithaw khaeah lokkamhaih sah kami, lokkam pacoengah a lokkamhaih dawnpakhuem let kami loe, aimah hanah dongh patung kami ah oh.

26 Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.

Palungha siangpahrang loe kahoih ai kaminawk to anghaehsak phaeng moe, cang kaehhaih hoiah nihcae to a kaeh.

27 Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.

Kami ih muithla loe, angmah palung thung ih hmuennawk pakronghaih, Angraeng ih hmaithawk ah oh.

28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.

Amlunghaih hoi oepthohhaih mah siangpahrang to ngancuemsak; amlunghaih mah angraeng tangkhang to caksak.

29 Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.

Thacakhaih loe thendoeng lensawkhaih ah oh moe, sampok loe mitong kranghoihaih ah oh.

30 Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.

Nganbawh kana hakhaih hoi ahmaa caakhaih mah kasae hmuen to ciimsak; bohhaih mah palungthin thung ih sethaih to pasaeh.