Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Kami mah a poekhaih hoiah khokhan, toe lok pathimhaih loe Angraeng khae hoiah ni angzoh.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Kami mah loe a caehhaih loklam to katoeng boih ah poek; toe Angraeng mah loe palungthin to khingh.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Na sak ih hmuen kruekah Angraeng khaeah amha ah; to tih nahaeloe nam sakhaih hmacawn tih.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Angraeng mah hmuennawk boih angmah hanah ni sak; ue, kasae kaminawk loe sethaih ani to tong hanah ohsak.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Amoek kaminawk loe Sithaw mah panuet; nihcae loe nawnto amhong o cadoeh, danpaekhaih to loih o mak ai.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Palungnathaih hoi loktang mah zaehaih to ciimsak; Sithaw zii kami loe zaehaih to caeh taak.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Kami mah Angraeng anghoe koiah khosak naah, a misa hoiah mataeng doeh angdaeh thaih.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Katoeng ai loklam hoiah hmuenmae pop ah hak pongah loe, toenghaih hoiah hmuenmae zetta hak to hoih kue.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Kami mah a caehhaih loklam to poek; toe a caehhaih loklam to Angraeng mah patuek.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Sithaw mah thuih ih lok to siangpahrang ih pakha ah oh; anih ih pakha hoiah katoeng ai lok to tacawt han om ai.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Katoeng hmuenzit tahhaih hoi coi tahhaih loe Angraeng ih hmuen ah oh; pasah thung ih kazit hmuen tahhaih boih loe anih mah sak ih hmuen ah oh.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Angraeng tangkhang loe toenghaih hoiah sak pongah, kahoih ai hmuen sakhaih loe siangpahrangnawk hanah panuet thoh.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Katoeng kami ih pahni to siangpahrangnawk mah anghoe o haih; loktang lokthui kami to palung o.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Siangpahrang palungphuihaih loe duekhaih laicaeh baktiah oh; toe palungha kami loe palungphuihaih to dipsak.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
Siangpahrang mikhmai pan naah hinghaih to oh; anih anghoehaih loe hnukkhuem ih khotui baktiah oh.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Sui pongah loe palunghahaih to hoih kue; sumkanglung qoih pongah loe palunghahaih qoih to kawkruk maw hoih!
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Kahoih ai hmuen caehtaakhaih loe katoeng kami ih loklam ah oh; a caehhaih loklam hoi amkhraeng ai kami loe a hinghaih angvaeng thaih kami ah oh.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Amoekhaih loe amrohaih ih loklam ni; poeksanghaih mah amtimhaih loklam ah caeh haih.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Kamoek kami hoi angkom moe, a lomh ih hmuen to amzet pongah loe, palungsawk kami hoi angkom moe, kami tlim ah khosak to hoih kue.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Palunghahaih hoi toksah kami loe khosak hoih tih; Angraeng oephaih tawn kami loe tahamhoih.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Poekhaih palungha kami loe khopoek thaih kami ah oh; kahoih lokthui thaih pahni loe minawk han palunghahaih lok to patuk thaih.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Palunghahaih tawn kami loe hinghaih tuipuek ah oh; toe kamthu thuitaekhaih lok loe amthuhaih ah ni oh.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Palungha ih palungthin loe angmah ih pakha to thuitaek moe, a pahni ah palunghahaih to thap pae.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Tahngai kahoih loknawk loe khoitui baktiah oh; na hinghaih pakhra hanah luep moe, huhong to ngantuisak.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Kami maeto hanah loe katoeng loklam maeto baktiah amtueng; toe boenghaih ah loe duekhaih loklam ah oh.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Toksah kami loe, angmah ih pakha pacah han ih ni tok to a sak.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
Sithaw panoek ai kami loe kahoih ai hmuen to poek, a thuih ih lok doeh kangqong hmai baktiah ni oh.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Poektoeng ai kami loe angzoehhaih atii to a haeh; pronghaih mah ampui kangzong to ampraeksak.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Poeksae kami loe a imtaeng kami to pacuek moe, kahoih ai loklam to pazuisak.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Kahoih ai kami loe kasae hmuen sak hanah, a mik to pasimh moe, kahoih ai hmuen angcoengsak hanah, pahni to haehsak.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Toenghaih loklam ah khosak pongah sam to pok nahaeloe, lensawkhaih lumuek ah ni oh.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Palungsawk kami loe thacak kami pongah hoih kue; poekhaih angsum thaih kami loe vangpui pazawk kami pongah hoih kue.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Taham khethaih phoisa vahhaih hoiah sak ih lok takroekhaih loe aimacae mah ni sak o; toe hmuen boih nuiah lok takroekkung loe Angraeng ni.
