Приповісті 15
1 Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
Une douce réponse brise la colère: une parole dure excite la fureur.
2 Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
La langue des sages embellit la science; la bouche des insensés fait jaillir la folie.
3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
En tout lieu, les yeux du Seigneur observent les bons et les méchants.
4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
La langue pacifique est un arbre de vie; mais celle qui est immodérée brisera l’esprit.
5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
L’insensé se moque de la discipline de son père; mais celui qui est docile aux réprimandes deviendra plus sage. Dans une abondante justice est une très grande vertu; mais les pensées des méchants seront déracinées.
6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
La maison du juste est une grande force; et dans les fruits de l’impie il n’y a que trouble.
7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
Les lèvres des sages répandront la science: le cœur des insensés sera tout à fait différent.
8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
Les victimes des impies sont abominables au Seigneur, les vœux des justes lui sont agréables.
9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
C’est une abomination pour le Seigneur, que la voie de l’impie: celui qui suit la justice est aimé de lui.
10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
La doctrine est odieuse à celui qui abandonne la voie de la vie; celui qui hait les réprimandes mourra.
L’enfer et la perdition sont à nu devant le Seigneur; combien plus les cœurs des fils des hommes? (Sheol h7585)
12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
L’homme pernicieux n’aime pas celui qui le reprend, et ne va pas vers les sages.
13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
Un cœur joyeux rassérène le visage; par la tristesse de l’âme, l’esprit est abattu.
14 Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
Le cœur du sage cherche la doctrine; et la bouche des insensés se repaît d’ignorance.
15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
Tous les jours du pauvre sont mauvais; l’âme tranquille est comme un continuel festin.
16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
Mieux vaut peu avec la crainte du Seigneur que des trésors grands et inépuisables.
17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
Mieux vaut être convié à un repas d’herbes où règne la charité, qu’à manger avec de la haine un veau engraissé.
18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
L’homme colère excite des querelles; celui qui est patient apaise celles qui étaient déjà suscitées.
19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
Le chemin des paresseux est comme une haie d’épines; la voie des justes est sans pierre d’achoppement.
20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
Un fils sage réjouit son père; et un homme insensé méprise sa mère.
21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
La folie est joie pour l’insensé: et l’homme prudent dirige ses pas.
22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
Les pensées se dissipent là où il n’y a point de conseil; mais où il y a plusieurs conseillers, elles s’affermissent.
23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
L’homme se réjouit de la sentence sortie de sa bouche; et la parole opportune est excellente.
Le sentier de la vie est au-dessus de l’homme instruit, afin qu’il se détourne de l’enfer le plus profond. (Sheol h7585)
25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
Le Seigneur démolira la maison des superbes; et il affermira les bornes du champ de la veuve,
26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
C’est l’abomination du Seigneur que les pensées mauvaises; mais la parole pure, très belle, sera affermie par lui.
27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
Celui-là trouble sa maison, qui court après l’avarice; mais celui qui hait les présents vivra. Par la miséricorde et par la foi se purifient les péchés; mais c’est par la crainte du Seigneur que chacun se détourne du mal.
28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
L’esprit du juste médite l’obéissance: la bouche des impies déborde en mauvais discours.
29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
Le Seigneur est loin des impies; et il exaucera les prières des justes.
30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
La lumière des yeux réjouit l’âme; la bonne réputation engraisse les os.
31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
L’oreille qui écoute les réprimandes de vie demeurera au milieu des sages.
32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
Celui qui rejette la discipline méprise son âme: mais celui qui acquiesce aux réprimandes a du cœur.
33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
La crainte du Seigneur est une discipline de sagesse; et l’humilité précède la gloire.
