Приповісті 13

1 Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.

Mądry syn [przyjmuje] pouczenie ojca, a szyderca nie słucha strofowania.

2 З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство.

Człowiek będzie spożywać dobro z owocu swoich ust, a dusza przewrotnych [będzie spożywać] przemoc.

3 Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль.

Kto strzeże swych ust, strzeże swojej duszy; kto [szeroko] otwiera swe wargi, będzie zniszczony.

4 Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься.

Dusza leniwego pragnie, a nic nie ma, a dusza pracowitych zostanie obficie nasycona.

5 Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює.

Sprawiedliwy nienawidzi kłamliwego słowa, a niegodziwy staje się obrzydliwy i zhańbiony.

6 Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.

Sprawiedliwość strzeże tego, który postępuje uczciwie, a niegodziwość powala grzesznika.

7 Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього.

Znajduje się taki, który czyni siebie bogatym, a nie ma nic; inny czyni siebie ubogim, choć ma wiele bogactw.

8 Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує.

Okupem za życie człowieka jest jego bogactwo, a ubogi nie słucha strofowania.

9 Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне.

Radośnie błyszczy światło sprawiedliwych, a pochodnia niegodziwych zgaśnie.

10 Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.

Spór powstaje tylko dzięki pysze, a mądrość jest przy tych, co przyjmują radę.

11 Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує.

Łatwo zdobyte bogactwo zmniejsza się, a kto je gromadzi [swą] ręką, pomnaża je.

12 Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя.

Przedłużająca się nadzieja sprawia ból sercu, a spełnione pragnienie [jest] drzewem życia.

13 Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься.

Kto gardzi słowem [Bożym], ten zginie, a kto się boi przykazania, dostanie nagrodę.

14 Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти.

Prawo mądrego jest źródłem życia, by uniknąć sideł śmierci.

15 Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них.

Prawdziwy rozum daje łaskę, a droga przewrotnych jest ciężka.

16 Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.

Każdy roztropny postępuje rozważnie, a głupi ujawnia głupotę.

17 Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік.

Niegodziwy posłaniec popada w zło, a wierny wysłannik jest lekarstwem.

18 Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.

Ubóstwo i hańba [spadną na] tego, który odrzuca karność, a kto szanuje upomnienia, dozna czci.

19 Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним.

Spełnione pragnienie jest słodkie dla duszy, a odwrócenie się od zła budzi odrazę w głupcach.

20 Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де.

Kto przestaje z mądrymi, będzie mądry, a towarzysz głupców będzie zniszczony.

21 Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром.

Nieszczęście ściga grzeszników, a sprawiedliwych [Bóg] nagrodzi dobrem.

22 Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного.

Dobry [człowiek] zostawia dziedzictwo dzieciom [swoich] dzieci, a majątek grzesznika jest zachowany dla sprawiedliwego.

23 Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.

Obfita żywność jest na roli ubogich, lecz i ta może niszczeć przez nieroztropność.

24 Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння.

Kto oszczędza swą rózgę, nienawidzi swego syna, a kto go kocha, karze w porę.

25 Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.

Sprawiedliwy je i syci swoją duszę, a żołądek niegodziwych cierpi niedostatek.