Приповісті 11

1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.

Ein Greuel für den Herrn ist falsche Waage; ein richtiges Gewicht gefällt ihm wohl.

2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.

Kommt auf der Übermut, kommt auch Verachtung; mit den Bescheidenen kommt Weisheit.

3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.

Der Gerechten Unschuld spendet ihnen Ruhe; der Frevler Falschheit tötet sie.

4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.

Am Zornestag nutzt kein Besitz; vom Tod errettet Almosen.

5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.

Die Frömmigkeit der Frommen ebnet ihm den Weg; der Frevler stürzt durch seine Schlechtigkeit.

6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.

Der Redlichen Gerechtigkeit errettet sie; die Frevler werden durch die Schlechtigkeit gefangen.

7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.

Jedwede Hoffnung endet mit des Frevlers Tod, und die Erwartung aus den Sünden wird zunichte.

8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.

Wer Recht erhalten, ist von Not erlöst; an seine Stelle kommt der Gegner.

9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.

Der Frevler sucht durch Reden seinen Gegner zu vernichten; doch die im Rechte, werden durch die Einsicht auch gerettet.

10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.

Es jauchzt die Stadt ob ihrer Frommen Glück, und Jubel gibt es bei der Frevler Untergang.

11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.

Der Staat blüht durch den Segen Redlicher; durch Frevler Mund geht er zugrunde.

12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.

Der Tor spricht voll Verachtung wider seinen Gegner; der Kluge aber schweigt.

13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.

Geheimnisse verrät der Neuigkeitenkrämer; der Zuverlässige behält für sich die Sache.

14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.

Wenn's an der Führung fehlt, dann kommt ein Volk zu Falle; gut aber steht's, wo viele sind der Ratgeber.

15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.

Sehr schlimm kann's dem ergehen, der sich für einen anderen verbürgt; doch sicher bleibt, wer nicht den Handschlag liebt.

16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.

Wie ein verführerisches Weib an Schmuck sich klammert, so klammern sich an Reichtum die Gewalttätigen.

17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.

Wer Gutes tut, der tut sich selber Gutes; wer harten Herzens ist, der schneidet sich ins eigene Fleisch.

18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.

Der Frevel bringt nur nichtigen Lohn; der Tugend Lohn ist wahrer Lohn.

19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.

Festhalten an der Tugend führt zum Leben; das frevelhafte Tun bringt sichern Tod.

20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.

Ein Greuel sind dem Herrn all, die verkehrten Herzens sind; sein Wohlgefallen haben, die unsträflich wandeln.

21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.

Untrüglich ist's: Nicht straflos bleibt der Böse; doch frei geht das Geschlecht der Frommen aus.

22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.

Ein goldener Ring im Rüssel eines Schweines ist ein Weib, das schön, doch ohne Scham.

23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.

Der Frommen Wunsch geht nur aufs Nötige; der Frevler Sehnen ist das Übermaß.

24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.

Der eine teilt sehr reichlich aus und wird noch reicher; ein andrer spart am Nötigen und wird noch ärmer.

25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.

Ein dankbares Gemüt wird überhäuft mit Gutem; wer Wohltaten erweist, empfängt auch solche.

26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.

Wer Korn zurückhält, diesem flucht das Volk; wer aber Korn verkauft, auf dessen Haupt kommt Segen.

27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.

Wer Gutes anstrebt, zielt auf Wohlwollen; wer aber Böses sucht, auf den kommt's auch.

28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.

Wer nur auf Reichtum sich verläßt, verwelkt; die Frommen aber grünen so wie grünes Laub.

29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.

Wer seine eigene Familie darben läßt, wird Wind erwerben; der Tor wird Sklave dessen, der klüger ist als er.

30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.

Ein Lebensbaum ist des Gerechten Frucht; wer Seelen an sich zieht, ist weise.

31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

Wenn schon den Frommen trifft auf Erden die Vergeltung, um wieviel mehr den Frevler und den Sünder!