Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
parabolae Salomonis filii David regis Israhel
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
ad sciendam sapientiam et disciplinam
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
ad intellegenda verba prudentiae et suscipiendam eruditionem doctrinae iustitiam et iudicium et aequitatem
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
ut detur parvulis astutia adulescenti scientia et intellectus
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
audiens sapiens sapientior erit et intellegens gubernacula possidebit
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
animadvertet parabolam et interpretationem verba sapientium et enigmata eorum
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
timor Domini principium scientiae sapientiam atque doctrinam stulti despiciunt
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
audi fili mi disciplinam patris tui et ne dimittas legem matris tuae
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
ut addatur gratia capiti tuo et torques collo tuo
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
fili mi si te lactaverint peccatores ne adquiescas
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
si dixerint veni nobiscum insidiemur sanguini abscondamus tendiculas contra insontem frustra
degluttiamus eum sicut infernus viventem et integrum quasi descendentem in lacum (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
omnem pretiosam substantiam repperiemus implebimus domos nostras spoliis
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
sortem mitte nobiscum marsuppium unum sit omnium nostrum
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
fili mi ne ambules cum eis prohibe pedem tuum a semitis eorum
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
pedes enim illorum ad malum currunt et festinant ut effundant sanguinem
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
frustra autem iacitur rete ante oculos pinnatorum
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
ipsique contra sanguinem suum insidiantur et moliuntur fraudes contra animas suas
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
sic semitae omnis avari animas possidentium rapiunt
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
sapientia foris praedicat in plateis dat vocem suam
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
in capite turbarum clamitat in foribus portarum urbis profert verba sua dicens
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
usquequo parvuli diligitis infantiam et stulti ea quae sibi sunt noxia cupiunt et inprudentes odibunt scientiam
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
convertimini ad correptionem meam en proferam vobis spiritum meum et ostendam verba mea
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
quia vocavi et rennuistis extendi manum meam et non fuit qui aspiceret
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
despexistis omne consilium meum et increpationes meas neglexistis
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
ego quoque in interitu vestro ridebo et subsannabo cum vobis quod timebatis advenerit
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
cum inruerit repentina calamitas et interitus quasi tempestas ingruerit quando venerit super vos tribulatio et angustia
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
tunc invocabunt me et non exaudiam mane consurgent et non invenient me
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
eo quod exosam habuerint disciplinam et timorem Domini non susceperint
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
nec adquieverint consilio meo et detraxerint universae correptioni meae
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
comedent igitur fructus viae suae suisque consiliis saturabuntur
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
aversio parvulorum interficiet eos et prosperitas stultorum perdet illos
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
qui autem me audierit absque terrore requiescet et abundantia perfruetur malorum timore sublato
