Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Sprüche Salomos, des Sohnes Davids, des Königs von Israel,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
daß man Weisheit und Zucht begreife, Verständnis gewinne verständiger Reden,
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
daß man Zucht annehme, welche klug macht, Gerechtigkeit und Sinn für das Rechte und Geradheit,
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
daß den Unerfahrenen Gescheidheit zu teil werde, dem Jüngling Erkenntnis und Umsicht, -
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
durch Hören mehrt der Weise sein Wissen, und gewinnt, wer verständig ist, den rechten Weg -
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
daß man Rede in Sprüchen und Bildern verstehe, die Worte von Weisen und ihre Rätsel.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Die Furcht Jahwes ist der Anfang der Erkenntnis; Weisheit und Zucht wird von den Narren verachtet.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Gehorche, mein Sohn, der Zucht deines Vaters und verwirf nicht die Weisung deiner Mutter!
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Denn ein lieblicher Kranz sind sie für dein Haupt, und ein Kettenschmuck an deinem Halse.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Mein Sohn, wenn dich die bösen Buben locken, so folge nicht.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Wenn sie sagen: Gehe mit uns! Wir wollen auf Blut lauern, dem Unschuldigen ohne Ursache nachstellen;
wir wollen sie wie die Unterwelt lebendig verschlingen und die Schuldlosen gleich denen, die in die Grube hinabfahren. (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Allerlei kostbares Gut wollen wir gewinnen, wollen unsere Häuser mit Raube füllen.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Du sollst gleichen Anteil mit uns haben; wir alle wollen einen Beutel führen! -
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
mein Sohn, so wandle nicht des Wegs mit ihnen, halte deinen Fuß von ihrem Pfade zurück.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Denn ihre Füße laufen zum Bösen und eilen, Blut zu vergießen.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Denn vergeblich ist das Netz ausgespannt vor den Augen aller Geflügelten.
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Jene aber lauern auf ihr eigenes Blut, stellen ihrem eigenen Leben nach.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Also ergeht es allen, die nach ungerechtem Gewinne trachten, daß ihr Trachten ihnen das Leben nimmt.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Der Weisheit Rufe ertönen auf der Gasse, auf den freien Plätzen läßt sie ihre Stimme erschallen.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
An der Ecke lärmender Straßen ruft sie; an den Eingängen der Thore, überall in der Stadt redet sie ihre Worte:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Wie lange wollt ihr Einfältigen Einfalt lieben, und wie lange wollen die Spötter Lust zum Spotten haben, und die Thoren Erkenntnis hassen?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Kehrt euch zu meiner Rüge, so will ich euch meinen Geist sprudeln lassen, will euch meine Worte kund thun.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Weil ich denn rief, und ihr euch weigertet, ich meine Hand ausstreckte, und niemand darauf achtete,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
ihr vielmehr allen meinen Rat in den Wind schlugt und meiner Rüge nicht folgtet,
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
so will auch ich bei eurem Unglücke lachen, will spotten, wenn Schrecken über euch kommt,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
wenn einem Ungewitter gleich Schrecken über euch kommt, und euer Unglück wie ein Sturmwind heranzieht, wenn Not und Drangsal über euch kommen.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Alsdann werden sie mich rufen, aber ich werde nicht antworten; sie werden mich suchen, aber nicht finden.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Darum, daß sie Erkenntnis haßten und sich nicht für die Furcht Jahwes entschieden,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
von meinem Rate nichts wissen wollten, alle meine Rüge verschmähten:
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
So sollen sie von den Früchten ihres Wandels zehren und sich an ihren eigenen Entschließungen satt essen.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Denn ihr eignes Widerstreben bringt die Einfältigen um, und ihre eigne Sorglosigkeit richtet die Thoren zu Grunde.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Wer aber mir gehorcht, wird sicher wohnen und wohlgemut sein, ledig aller Furcht vor Unheil.
