До филип'ян 2

1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

Итак, если есть какое утешение во Христе, если есть какая отрада любви, если есть какое общение духа, если есть какое милосердие и сострадательность,

2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

то дополните мою радость: имейте одни мысли, имейте ту же любовь, будьте единодушны и единомысленны;

3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

ничего не делайте по любопрению или по тщеславию, но по смиренномудрию почитайте один другого высшим себя.

4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

Не о себе только каждый заботься, но каждый и о других.

5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

Ибо в вас должны быть те же чувствования, какие и во Христе Иисусе:

6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

Он, будучи образом Божиим, не почитал хищением быть равным Богу;

7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

но уничижил Себя Самого, приняв образ раба, сделавшись подобным человекам и по виду став как человек;

8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

смирил Себя, быв послушным даже до смерти, и смерти крестной.

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

Посему и Бог превознес Его и дал Ему имя выше всякого имени,

10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

дабы пред именем Иисуса преклонилось всякое колено небесных, земных и преисподних

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

и всякий язык исповедал, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца.

12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

Итак, возлюбленные мои, как вы всегда были послушны, не только в присутствии моем, но гораздо более ныне во время отсутствия моего, со страхом и трепетом совершайте свое спасение,

13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

потому что Бог производит в вас и хотение и действие по Своему благоволению.

14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

Все делайте без ропота и сомнения,

15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

чтобы вам быть неукоризненными и чистыми, чадами Божиими непорочными среди строптивого и развращенного рода, в котором вы сияете, как светила в мире,

16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

содержа слово жизни, к похвале моей в день Христов, что я не тщетно подвизался и не тщетно трудился.

17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

Но если я и соделываюсь жертвою за жертву и служение веры вашей, то радуюсь и сорадуюсь всем вам.

18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

О сем самом и вы радуйтесь и сорадуйтесь мне.

19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

Надеюсь же в Господе Иисусе вскоре послать к вам Тимофея, дабы и я, узнав о ваших обстоятельствах, утешился духом.

20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

Ибо я не имею никого равно усердного, кто бы столь искренно заботился о вас,

21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

потому что все ищут своего, а не того, что угодно Иисусу Христу.

22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

А его верность вам известна, потому что он, как сын отцу, служил мне в благовествовании.

23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

Итак я надеюсь послать его тотчас же, как скоро узнаю, что будет со мною.

24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

Я уверен в Господе, что и сам скоро приду к вам.

25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

Впрочем, я почел нужным послать к вам Епафродита, брата и сотрудника и сподвижника моего, а вашего посланника и служителя в нужде моей,

26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

потому что он сильно желал видеть всех вас и тяжко скорбел о том, что до вас дошел слух о его болезни.

27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

Ибо он был болен при смерти; но Бог помиловал его, и не его только, но и меня, чтобы не прибавилась мне печаль к печали.

28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

Посему я скорее послал его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и я был менее печален.

29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

Примите же его в Господе со всякою радостью и таких имейте в уважении,

30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

ибо он за дело Христово был близок к смерти, подвергая опасности жизнь, дабы восполнить недостаток ваших услуг мне.