До филип'ян 2

1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

Protož jestli jaké potěšení v Kristu, jestli které utěšení lásky, jestli která společnost Ducha, jsou-li která střeva a slitování,

2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

Naplňte radost mou, abyste jednostejného smyslu byli, jednostejnou lásku majíce, jednodušní jsouce, jednostejně smýšlejíce,

3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

Nic nečiníce skrze svár aneb marnou chválu, ale v pokoře jedni druhé za důstojnější nežli sebe majíce.

4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

Nehledejte jeden každý jen svých věcí, ale každý také toho, což jest jiných.

5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

To tedy, ciťte při sobě, co i při Kristu Ježíši.

6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

Kterýž jsa v způsobu Božím, nepoložil sobě toho za loupež rovný býti Bohu,

7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

Ale samého sebe zmařil, způsob služebníka přijav, podobný lidem učiněn.

8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

A v způsobu nalezen jako člověk, ponížil se, poslušný byv až do smrti, a to smrti kříže.

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

Protož i Bůh povýšil ho nade vše, a dal jemu jméno nad každé jméno,

10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

Aby ve jménu Ježíše každé koleno klekalo, těch, kteříž jsou na nebesích, a těch, kteříž jsou na zemi, i těch, kteříž jsou pod zemí,

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

A každý jazyk aby vyznával, že Ježíš Kristus jest Pánem v slávě Boha Otce.

12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

A tak, moji milí, jakož jste vždycky poslušni byli, netoliko v přítomnosti mé, ale nyní mnohem více v nepřítomnosti mé, s bázní a s třesením spasení své konejte.

13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

Bůh zajisté jest, kterýž působí v vás i chtění i skutečné činění, podlé dobře libé vůle své.

14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

Všecko čiňte bez reptání, a bez pochybování,

15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

Abyste byli bez úhony, a upřímí synové Boží, bez obvinění u prostřed národu zlého a převráceného. Mezi kterýmižto svěťte jako světla na světě,

16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

Slovo života zachovávajíce, ku poctivosti mé v den Kristův, že jsem ne nadarmo běžel, ani nadarmo pracoval.

17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

A bychť pak i obětován byl pro obět a službu víře vaší, raduji se, a spolu raduji se se všechněmi vámi.

18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

A též i vy radujte se, a spolu radujte se se mnou.

19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

Mámť pak naději v Pánu Ježíši, že Timotea brzy pošli vám, abych i já pokojné mysli byl, zvěda, kterak vy se máte.

20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

Nebo žádného tak jednomyslného nemám, kterýž by tak vlastně o vaše věci pečoval.

21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

Všickni zajisté svých věcí hledají, a ne těch, kteréž jsou Krista Ježíše.

22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

Ale jej zkušeného býti víte, že jako syn s otcem, se mnou přisluhoval v evangelium.

23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

Tohoť hle, naději mám, že pošli, jakž jen uzřím, co se bude díti se mnou.

24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

Mámť pak naději v Pánu, že i sám brzo přijdu k vám.

25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

Ale zdálo se mi za potřebné Epafrodita, bratra a pomocníka a spolurytíře mého, vašeho pak apoštola i služebníka, v potřebě mé poslati k vám,

26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

Poněvadž toužil po všech vás, a velmi těžek nad tím byl, že jste o něm slyšeli, že by byl nemocen.

27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

A bylť jistě nemocen, i blízek smrti, ale Bůh se nad ním smiloval, a ne nad ním toliko, ale i nade mnou, abych zámutku na zámutek neměl.

28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

Protož tím chtivěji poslal jsem ho, abyste, vidouce jej zase, radovali se, a já abych byl bez zámutku.

29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

Přijmětež jej tedy v Pánu se vší radostí, a mějtež takové v poctivosti.

30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

Neboť pro dílo Kristovo až k smrti se přiblížil, opováživ se života, aby doplnil to, v čemž jste vy měli nedostatek při posloužení mně.