Неемія 4

1 І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв.

Toe kaicae mah tapang ka thungh o let boeh, tiah Sanballat mah thaih naah, palungphui hmai baktiah amngaeh pae moe, Judahnawk to pahnuithuih.

2 І говорив він перед своїми брата́ми та самарійським ві́йськом і сказав: „Що́ це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи бу́дуть вони прино́сити жертву? Чи закі́нчать цього дня? Чи ожи́влять вони ці камі́ння з куп по́роху, а вони ж — попа́лені?“

Anih mah angmacae ampuinawk hoi Samaria misatuh kaminawk hmaa ah, Thacak ai Judah kaminawk loe timaw sak atim o? Angmacae abuephaih tapang to a sak o moe, angbawnhaih sak han a thuih o maw? Nihcae mah nito thungah tapang to pacoeng o thai tih maw? Hmai mah kangh ih anghnoeng baktiah angpop sut thlung hoiah maw nihcae mah tapang to sah o tih? tiah thuih.

3 А аммоні́тянин Товійя був при ньому й сказав: „Та й що́ вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні́!“

Anih taengah kaom Ammon kami Tobiah mah, Nihcae mah sak ih tapang loe tasui mah mataeng doeh a nui hoiah cawh nahaeloe, amtim rup tih takhae, tiah a naa.

4 „Почуй, Боже наш, що ми стали пого́рдою, і поверни їхню га́ньбу на голову їхню, і дай їх на здо́бич у край поло́ну!

Toe Aw kaicae ih Sithaw, tahngai ah; minawk mah hnaphnaehaih ka tongh o boeh: nichae mah padaeng ih lok loe angmacae lu nuiah krah nasoe; nihcae misong ah naehhaih to om nasoe:

5 І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони обра́зили будівничих!“

nihcae mah tapang sah kaminawk to khet patoek o pongah, a sak o ih zaehaihnawk to pakaa pae hmah; nihcae zaehaih to na hmaa hoiah takhoe pae ving hmah, tiah lawk ka thuih.

6 І збудува́ли ми того мура, і був пов'я́заний увесь той мур аж до половини його́. А серце народу було, щоб да́лі робити!

Toe tapang to ka sak o; kaminawk loe toksakhaih bangah palung ang paek o pongah, tapang ahap khoek to sak pacoeng o.

7 І сталося, як почув Санвалла́т, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що ви́ломи в стіні стали затарасо́вуватися, то дуже запали́лися гнівом.

Toe Jerusalem tapang to pathoep o moe, akhawnawk doeh pading o let boeh, tiah Saballat, Tobiah, Arab kaminawk, Ammon kaminawk hoi Ashod kaminawk mah thaih o naah, paroeai palungphui o,

8 І змо́вилися вони всі ра́зом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замі́шання.

nihcae loe Jerusalem to tuk moe, raihaih paek hanah, amkhueng moe, lok aram o.

9 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними.

Toe kaicae loe kaimacae Sithaw khaeah lawk ka thuih o moe, nihcae pongah, aqum athun misa ka toep o.

10 І сказав Юда: „Осла́бла сила носія́, а зва́лищ багато, — і ми не зможемо да́лі будувати мура!“

To naah thoemto Judah kaminawk hoi toksah kaminawk loe thazok o, kamro thlung to pop hmoek pongah, tapang to ka sah o thai ai boeh, tiah a thuih o.

11 А наші нена́висники говорили: „Вони не знатимуть і не побачать, як ми при́йдемо до сере́дини їх, і позабива́ємо їх, та її спи́нимо працю!“

Ka misanawk mah, Judah kaminawk mah hnuk o han ai, panoek o han ai ah, nihcae salakah akun si loe, nihcae to hum si, to tiah a sak o ih tok to pakaa pae si, tiah a thuih o.

12 І сталося, як прихо́дили ті юде́яни, що сиділи при них, то говорили нам про це разі́в десять, зо всіх місць, де вони пробува́ли.

To naah nihcae taengah kaom Judahnawk to angzoh o moe, misa mah ahmuen kruek hoiah nangcae tuk hanah amsak o, tiah vai hato ang thuih o.

13 Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками.

To pongah tapang hnuk bang ih ahmuen kahnaem hoi hmuensang ah sumsen, tayae hoi kalii sin kaminawk to angmacae imthung takoh kaminawk hoi nawnto ka ohsak.

14 І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхе́тних, і до заступників, і до решти наро́ду: „Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізно́го, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочо́к ваших, жіно́к ваших та за доми́ ваші!“

Hmuennawk ka khet pacoengah, angraengnawk hoi ukkungnawk, kanghmat kaminawk to ka kawk moe, Misanawk to zii o hmah, Lensawk zitthok, Angraeng to panoek oh, nam nawkamyanawk, na capanawk, na canunawk, na zunawk hoi na imthung takohnawk hanah misa to tuh oh, tiah ka thuih pae.

15 І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї.

Nihcae mah pacaeng ih hmuen to kaicae mah panoek boeh, tiah misanawk mah panoek o naah, Nihcae amsakhaih to Sithaw mah amrosak, to naah tapang sakhaih ahmuen ah kam laem o, kami boih angmacae toksakhaih ahmuen ah caeh o let.

16 І було́ від того дня, що половина моїх юнакі́в робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити́, і луки та па́нцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.

To pacoeng hoi kamtong, ka tamna ahap kaminawk toksak o naah, ahap kaminawk mah maiphaw maica, tayae, angvaenghaih aphaw, kalii hoiah misa to toep o; ukkungnawk mah Judahnawk to abomh.

17 Будівни́чі працювали на мурі, а носії́ наладо́вували тяга́р, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа.

Tapang sah kaminawk loe ban maeto hoiah tok to a sak o moe, ban maeto hoiah maiphawmaica to sinh o.

18 А в кожного будівничого його меч був прив'я́заний на сте́гнах його, і так вони будували, а біля мене був сурма́ч.

Tapang sah kaminawk loe sumsen avak hoiah tapang to a sak o. Toe mongkah ueng kami loe ka taengah oh.

19 І сказав я до шляхе́тних, до заступників та до решти наро́ду: „Праця велика й просто́ра, а ми повідді́лювані на мурі, дале́ко один від о́дного.

To naah kai mah, angraengnawk, ukkugnnawk hoi to ah kaom anghmat kaminawk khaeah, Toksakhaih ahmuen paroeai kawk pongah, tapang nuiah toksah kaminawk loe maeto hoi maeto kangthla ah ni na oh o.

20 Тому то в місце, де почуєте голос сурми́, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!“

Naa ih ahmuen hoiah doeh mongkah lok to na thaih o nahaeloe, kaicae khaeah angcuu oh, aicae ih Sithaw mah aicae hanah misa na tuh pae tih, tiah ka naa.

21 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до поя́влення зір.

To tiah tok ka sak o; thoemto kaminawk loe akhawnbang hoi cakaeh amtueng khoek to tayae sinh hoiah tok to a sak o.

22 Також того ча́су сказав я до наро́ду: „Кожен з юнако́м своїм нехай ночують у сере́дині Єрусалиму, і бу́дуть вони для нас уночі — сторо́жею, а вдень — на працю“.

To naah kaminawk khaeah, Kami boih aqum ah angmah ih tamna hoiah nawnto iip o nasoe, to tiah ni tamnanawk loe athun ah thoksah o ueloe, aqum ah aicae hanah misa toep o tih, tiah ka thuih pae.

23 І ні я, ані брати мої, ані юнаки́ мої, ані сторожі́, що були за мною, ми не здіймали своєї оде́жі, — кожен мав свою зброю при своє́му стегні́.

Tui amhluk nathuem khue ai ah loe, kai doeh, kam nawkamyanawk, ka tamnanawk hoi ka hnukbang kaminawk doeh, khukbuen kang khring o ai.