Від Матвія 23
1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
Then, Jesus spake unto the multitudes and unto his disciples,
2 і сказав: „На сиді́нні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
saying—Upon Moses’ seat, have sat down, the Scribes and the Pharisees:
3 Тож усе, що́ вони скажуть вам, — робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони — та не роблять того́!
All things, therefore, whatsoever they tell you, do and observe, —but, according to their works, do ye not, for they, say, and do not, perform.
4 Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на лю́дські раме́на, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх пору́шити.
But they bind together heavy burdens, and lay upon men’s shoulders, whereas, they, with their finger, are not willing to move them.
5 Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомі́лля свої розширяють, і здовжують ки́тиці.
But, all their works, they do, to be gazed at, by men, —for they make broad their amulets, and make large their fringes,
6 І люблять вони передніші місця на бенке́тах, і передніші лавки́ в синагогах,
And dearly love the first couch in the chief meals, and the first seats in the synagogues,
7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
And the salutations in the market-places, and to be called by men, Rabbi.
8 А ви вчителями не звіться, — бо один вам Учитель, а ви всі брати́.
But, ye, —do not be called Rabbi, —for, one, is your Teacher, and, all ye, are brethren;
9 І не називайте нікого отцем на землі, — бо один вам Отець, що на небі.
And, father, be none of you called, upon the earth, for, one, is your Father, the Heavenly;
10 І не звіться наста́вниками, — бо один вам Наста́вник, — Христос.
Neither be called leaders, for, your leader, is one, the Christ;
11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
And, the greatest of you, shall be to you, a minister;
12 Хто бо підно́ситься, — буде понижений, хто ж понижується, той піднесе́ться.
And, whoever shall exalt himself, shall be, abased, and, whoever shall abase himself, shall be, exalted,
13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми́ зачиняєте Царство Небесне, — бо й самі ви не вхо́дите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!
But alas for you, Scribes and Pharisees, hypocrites; because ye are locking up the kingdom of the heavens before men, —for, ye, are not entering, neither, them who are entering, suffer ye to enter.
14 (Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдови́ні хати поїдаєте, і напо́каз молитесь довго, — через те осуд тяжчий ви при́ймете!)
15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одно́го; а коли те стається, то робите його сином геє́нни, вдвоє гіршим від вас! (Geenna g1067)
Alas for you, Scribes and Pharisees, hypocrites: because ye compass sea and dry land, to make one convert—and, when it is done, ye make him a son of gehenna, twofold more than ye. (Geenna g1067)
16 Горе вам, проводирі́ ви сліпі, що говорите: „Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий“.
Alas for you, blind guides! that say—Whosoever shall swear by the Temple, it is, nothing, but, whosoever shall swear by the gold of the Temple, is bound:
17 Нерозумні й сліпі, — що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?
Foolish and blind! for which is, greater, The gold, or the Temple that hath hallowed the gold?
18 І: „Коли хто поклянеться же́ртівником, — то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий“.
And, whosoever shall swear by the altar, it is, nothing, but, whosoever shall swear by the gift that is upon it, is bound:
19 Нерозумні й сліпі, — що́ бо більше: чи жертва, чи той же́ртівник, що освячує жертву?
Blind! for which is greater, The gift, or the altar that halloweth the gift?
20 Отож, хто клянеться же́ртівником, — клянеться ним та всім, що на ньому.
He therefore that hath sworn by the altar, sweareth by it, and by all that is upon it;
21 І хто храмом клянеться, — клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.
And, he that hath sworn by the Temple, sweareth by it, and by him who dwelleth therein;
22 І хто небом клянеться, — клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.
And, he that hath sworn by heaven, sweareth by the throne of God, and by him who sitteth thereupon.
23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'я́ти, і га́нусу й кми́ну, але найважливіше в Зако́ні поки́нули: суд, милосе́рдя та віру; це треба робити, і того не ки́дати.
Alas for you, Scribes and Pharisees, hypocrites; because ye tithe the mint and the anise and the cummin, —and have dismissed the weightier matters of the law—the justice, the mercy, and the faith; whereas, these, it was binding, to do, and, those, not to, dismiss.
24 Проводирі́ ви сліпі, що відціджуєте комаря́, а верблю́да ковтаєте!
Blind guides! Straining out the gnat, but, the camel, swallowing.
25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність ку́хля та миски, а всере́дині повні вони здирства й кривди!
Alas for you, Scribes and Pharisees, hypocrites; because ye cleanse the outside of the cup and of the dish, —while, within, they are full of plunder and intemperance.
26 Фарисею сліпий, — очисти перше сере́дину кухля, щоб чистий він був і назо́вні!
Blind Pharisee! cleanse, first, the inside, of the cup [and of the dish], that, the outside thereof, may become, clean.
27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробі́в побі́лених, які гарними зверху здаються, а всере́дині повні трупних кісто́к та всякої нечи́стости!
Alas for you, Scribes and Pharisees, hypocrites; because ye make yourselves like sepulchres whitewashed, which, outside, indeed, appear, beautiful, but, within, are full, of dead men’s bones and all uncleanness, —
28 Так і ви, — назовні здаєтеся лю́дям за праведних, а всере́дині повні лицемі́рства та беззаконня!
Thus, ye also, outside, indeed, appear to men, righteous, but, within, are full, of hypocrisy and lawlessness.
29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгро́бники ставите, і праведникам прикраша́єте пам'ятники,
Alas for you, Scribes and Pharisees, hypocrites; because ye build the sepulchres of the prophets, and adorn the monuments of the righteous,
30 та говорите: „Якби ми жили́ за днів наших батьків, то ми не були б спільника́ми їхніми в крові пророків“.
and say—If we had been in the days of our fathers, we would not have been their partners in the blood of the prophets:
31 Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.
So that ye bear witness against yourselves, that ye are, sons, of them who murdered the prophets.
32 Доповніть і ви міру провини ваших батьків!
And, ye, fill ye up the measure of your fathers!
Serpents! broods of vipers! how should ye flee from the judgment of gehenna? (Geenna g1067)
34 І ось тому́ посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпне́те, а частину їх ви бичува́тимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.
For this cause, lo! I, send unto you, prophets and wise men and scribes, —some from among them, ye will slay and crucify, And some from among them ye will—scourge in your synagogues, and pursue from city to city:
35 Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Заха́рія, Варахі́їного сина, що ви замордували його між храмом і же́ртівником!
That there may come upon you—all righteous blood poured out upon the earth, from the blood of Abel the righteous, unto the blood of Zachariah, son of Barachiah, whom ye murdered between the Temple and the altar.
36 Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!
Verily, I say unto you—All these things, will have come, upon this generation.
37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до те́бе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як квочка збирає під крила курчаток своїх, — та ви не захотіли!
Jerusalem! Jerusalem! that slayeth the prophets, and stoneth them that have been sent unto her, —how often, would I have gathered thy children, like as a hen gathereth her chickens under her wings, —and ye would not!
38 Ось ваш дім залиша́ється порожній для вас!
Lo! your house is left to you;
39 Говорю́ бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: „Благословенний, Хто йде у Господнє їм'я́!“
For I say unto you—in no wise, may ye see me, henceforth, until ye say, Blessed, is he that cometh, in the name of the Lord!
