< Від Матвія 22 >

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
অনন্তরং যীশুঃ পুনরপি দৃষ্টান্তেন তান্ অৱাদীৎ,
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
স্ৱর্গীযরাজ্যম্ এতাদৃশস্য নৃপতেঃ সমং, যো নিজ পুত্রং ৱিৱাহযন্ সর্ৱ্ৱান্ নিমন্ত্রিতান্ আনেতুং দাসেযান্ প্রহিতৱান্,
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
কিন্তু তে সমাগন্তুং নেষ্টৱন্তঃ|
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
ততো রাজা পুনরপি দাসানন্যান্ ইত্যুক্ত্ৱা প্রেষযামাস, নিমন্ত্রিতান্ ৱদত, পশ্যত, মম ভেজ্যমাসাদিতমাস্তে, নিজৱ্টষাদিপুষ্টজন্তূন্ মারযিৎৱা সর্ৱ্ৱং খাদ্যদ্রৱ্যমাসাদিতৱান্, যূযং ৱিৱাহমাগচ্ছত|
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
তথপি তে তুচ্ছীকৃত্য কেচিৎ নিজক্ষেত্রং কেচিদ্ ৱাণিজ্যং প্রতি স্ৱস্ৱমার্গেণ চলিতৱন্তঃ|
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
অন্যে লোকাস্তস্য দাসেযান্ ধৃৎৱা দৌরাত্ম্যং ৱ্যৱহৃত্য তানৱধিষুঃ|
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
অনন্তরং স নৃপতিস্তাং ৱার্ত্তাং শ্রুৎৱা ক্রুধ্যন্ সৈন্যানি প্রহিত্য তান্ ঘাতকান্ হৎৱা তেষাং নগরং দাহযামাস|
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
ততঃ স নিজদাসেযান্ বভাষে, ৱিৱাহীযং ভোজ্যমাসাদিতমাস্তে, কিন্তু নিমন্ত্রিতা জনা অযোগ্যাঃ|
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
তস্মাদ্ যূযং রাজমার্গং গৎৱা যাৱতো মনুজান্ পশ্যত, তাৱতএৱ ৱিৱাহীযভোজ্যায নিমন্ত্রযত|
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
১০তদা তে দাসেযা রাজমার্গং গৎৱা ভদ্রান্ অভদ্রান্ ৱা যাৱতো জনান্ দদৃশুঃ, তাৱতএৱ সংগৃহ্যানযন্; ততোঽভ্যাগতমনুজৈ র্ৱিৱাহগৃহম্ অপূর্য্যত|
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
১১তদানীং স রাজা সর্ৱ্ৱানভ্যাগতান্ দ্রষ্টুম্ অভ্যন্তরমাগতৱান্; তদা তত্র ৱিৱাহীযৱসনহীনমেকং জনং ৱীক্ষ্য তং জগাদ্,
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
১২হে মিত্র, ৎৱং ৱিৱাহীযৱসনং ৱিনা কথমত্র প্রৱিষ্টৱান্? তেন স নিরুত্তরো বভূৱ|
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
১৩তদা রাজা নিজানুচরান্ অৱদৎ, এতস্য করচরণান্ বদ্ধা যত্র রোদনং দন্তৈর্দন্তঘর্ষণঞ্চ ভৱতি, তত্র ৱহির্ভূততমিস্রে তং নিক্ষিপত|
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
১৪ইত্থং বহৱ আহূতা অল্পে মনোভিমতাঃ|
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
১৫অনন্তরং ফিরূশিনঃ প্রগত্য যথা সংলাপেন তম্ উন্মাথে পাতযেযুস্তথা মন্ত্রযিৎৱা
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
১৬হেরোদীযমনুজৈঃ সাকং নিজশিষ্যগণেন তং প্রতি কথযামাসুঃ, হে গুরো, ভৱান্ সত্যঃ সত্যমীশ্ৱরীযমার্গমুপদিশতি, কমপি মানুষং নানুরুধ্যতে, কমপি নাপেক্ষতে চ, তদ্ ৱযং জানীমঃ|
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
১৭অতঃ কৈসরভূপায করোঽস্মাকং দাতৱ্যো ন ৱা? অত্র ভৱতা কিং বুধ্যতে? তদ্ অস্মান্ ৱদতু|
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
১৮ততো যীশুস্তেষাং খলতাং ৱিজ্ঞায কথিতৱান্, রে কপটিনঃ যুযং কুতো মাং পরিক্ষধ্ৱে?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
১৯তৎকরদানস্য মুদ্রাং মাং দর্শযত| তদানীং তৈস্তস্য সমীপং মুদ্রাচতুর্থভাগ আনীতে
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
২০স তান্ পপ্রচ্ছ, অত্র কস্যেযং মূর্ত্তি র্নাম চাস্তে? তে জগদুঃ, কৈসরভূপস্য|
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
২১ততঃ স উক্তৱান, কৈসরস্য যৎ তৎ কৈসরায দত্ত, ঈশ্ৱরস্য যৎ তদ্ ঈশ্ৱরায দত্ত|
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
২২ইতি ৱাক্যং নিশম্য তে ৱিস্মযং ৱিজ্ঞায তং ৱিহায চলিতৱন্তঃ|
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
২৩তস্মিন্নহনি সিদূকিনোঽর্থাৎ শ্মশানাৎ নোত্থাস্যন্তীতি ৱাক্যং যে ৱদন্তি, তে যীশেরন্তিকম্ আগত্য পপ্রচ্ছুঃ,
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
২৪হে গুরো, কশ্চিন্মনুজশ্চেৎ নিঃসন্তানঃ সন্ প্রাণান্ ত্যজতি, তর্হি তস্য ভ্রাতা তস্য জাযাং ৱ্যুহ্য ভ্রাতুঃ সন্তানম্ উৎপাদযিষ্যতীতি মূসা আদিষ্টৱান্|
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
২৫কিন্ত্ৱস্মাকমত্র কেঽপি জনাঃ সপ্তসহোদরা আসন্, তেষাং জ্যেষ্ঠ একাং কন্যাং ৱ্যৱহাৎ, অপরং প্রাণত্যাগকালে স্ৱযং নিঃসন্তানঃ সন্ তাং স্ত্রিযং স্ৱভ্রাতরি সমর্পিতৱান্,
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
২৬ততো দ্ৱিতীযাদিসপ্তমান্তাশ্চ তথৈৱ চক্রুঃ|
27 А по всіх вмерла й жінка.
২৭শেষে সাপী নারী মমার|
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
২৮মৃতানাম্ উত্থানসমযে তেষাং সপ্তানাং মধ্যে সা নারী কস্য ভার্য্যা ভৱিষ্যতি? যস্মাৎ সর্ৱ্ৱএৱ তাং ৱ্যৱহন্|
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
২৯ততো যীশুঃ প্রত্যৱাদীৎ, যূযং ধর্ম্মপুস্তকম্ ঈশ্ৱরীযাং শক্তিঞ্চ ন ৱিজ্ঞায ভ্রান্তিমন্তঃ|
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
৩০উত্থানপ্রাপ্তা লোকা ন ৱিৱহন্তি, ন চ ৱাচা দীযন্তে, কিন্ত্ৱীশ্ৱরস্য স্ৱর্গস্থদূতানাং সদৃশা ভৱন্তি|
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
৩১অপরং মৃতানামুত্থানমধি যুষ্মান্ প্রতীযমীশ্ৱরোক্তিঃ,
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
৩২"অহমিব্রাহীম ঈশ্ৱর ইস্হাক ঈশ্ৱরো যাকূব ঈশ্ৱর" ইতি কিং যুষ্মাভি র্নাপাঠি? কিন্ত্ৱীশ্ৱরো জীৱতাম্ ঈশ্ৱর: , স মৃতানামীশ্ৱরো নহি|
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
৩৩ইতি শ্রুৎৱা সর্ৱ্ৱে লোকাস্তস্যোপদেশাদ্ ৱিস্মযং গতাঃ|
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
৩৪অনন্তরং সিদূকিনাম্ নিরুত্তরৎৱৱার্তাং নিশম্য ফিরূশিন একত্র মিলিতৱন্তঃ,
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
৩৫তেষামেকো ৱ্যৱস্থাপকো যীশুং পরীক্ষিতুং পপচ্ছ,
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
৩৬হে গুরো ৱ্যৱস্থাশাস্ত্রমধ্যে কাজ্ঞা শ্রেষ্ঠা?
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
৩৭ততো যীশুরুৱাচ, ৎৱং সর্ৱ্ৱান্তঃকরণৈঃ সর্ৱ্ৱপ্রাণৈঃ সর্ৱ্ৱচিত্তৈশ্চ সাকং প্রভৌ পরমেশ্ৱরে প্রীযস্ৱ,
38 Це найбільша й найперша заповідь.
৩৮এষা প্রথমমহাজ্ঞা| তস্যাঃ সদৃশী দ্ৱিতীযাজ্ঞৈষা,
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
৩৯তৱ সমীপৱাসিনি স্ৱাত্মনীৱ প্রেম কুরু|
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
৪০অনযো র্দ্ৱযোরাজ্ঞযোঃ কৃৎস্নৱ্যৱস্থাযা ভৱিষ্যদ্ৱক্তৃগ্রন্থস্য চ ভারস্তিষ্ঠতি|
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
৪১অনন্তরং ফিরূশিনাম্ একত্র স্থিতিকালে যীশুস্তান্ পপ্রচ্ছ,
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
৪২খ্রীষ্টমধি যুষ্মাকং কীদৃগ্বোধো জাযতে? স কস্য সন্তানঃ? ততস্তে প্রত্যৱদন্, দাযূদঃ সন্তানঃ|
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
৪৩তদা স উক্তৱান্, তর্হি দাযূদ্ কথম্ আত্মাধিষ্ঠানেন তং প্রভুং ৱদতি?
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
৪৪যথা মম প্রভুমিদং ৱাক্যমৱদৎ পরমেশ্ৱরঃ| তৱারীন্ পাদপীঠং তে যাৱন্নহি করোম্যহং| তাৱৎ কালং মদীযে ৎৱং দক্ষপার্শ্ৱ উপাৱিশ| অতো যদি দাযূদ্ তং প্রভুং ৱদতি, র্তিহ স কথং তস্য সন্তানো ভৱতি?
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
৪৫তদানীং তেষাং কোপি তদ্ৱাক্যস্য কিমপ্যুত্তরং দাতুং নাশক্নোৎ;
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
৪৬তদ্দিনমারভ্য তং কিমপি ৱাক্যং প্রষ্টুং কস্যাপি সাহসো নাভৱৎ|

< Від Матвія 22 >