Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
Иисус, продолжая говорить им притчами, сказал:
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
Царство Небесное подобно человеку царю, который сделал брачный пир для сына своего
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
и послал рабов своих звать званых на брачный пир; и не хотели придти.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Опять послал других рабов, сказав: скажите званым: вот, я приготовил обед мой, тельцы мои и что откормлено, заколото, и все готово; приходите на брачный пир.
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
Но они, пренебрегши то, пошли, кто на поле свое, а кто на торговлю свою;
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
прочие же, схватив рабов его, оскорбили и убили их.
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Услышав о сем, царь разгневался, и, послав войска свои, истребил убийц оных и сжег город их.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Тогда говорит он рабам своим: брачный пир готов, а званые не были достойны;
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
итак пойдите на распутия и всех, кого найдете, зовите на брачный пир.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
И рабы те, выйдя на дороги, собрали всех, кого только нашли, и злых и добрых; и брачный пир наполнился возлежащими.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
Царь, войдя посмотреть возлежащих, увидел там человека, одетого не в брачную одежду,
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
и говорит ему: друг! как ты вошел сюда не в брачной одежде? Он же молчал.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Тогда сказал царь слугам: связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов;
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
ибо много званых, а мало избранных.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Тогда фарисеи пошли и совещались, как бы уловить Его в словах.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
И посылают к Нему учеников своих с иродианами, говоря: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив, и истинно пути Божию учишь, и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице;
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
итак скажи нам: как Тебе кажется? позволительно ли давать подать кесарю или нет?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Но Иисус, видя лукавство их, сказал: что искушаете Меня, лицемеры?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
покажите Мне монету, которою платится подать. Они принесли Ему динарий.
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
И говорит им: чье это изображение и надпись?
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Говорят Ему: кесаревы. Тогда говорит им: итак отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
В тот день приступили к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его:
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
Учитель! Моисей сказал: если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть возьмет за себя жену его и восстановит семя брату своему;
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
было у нас семь братьев; первый, женившись, умер и, не имея детей, оставил жену свою брату своему;
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
подобно и второй, и третий, даже до седьмого;
27 А по всіх вмерла й жінка.
после же всех умерла и жена;
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
итак, в воскресении которого из семи будет она женою? ибо все имели ее.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Иисус сказал им в ответ: заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией,
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
ибо в воскресении не женятся, не выходят замуж, но пребывают, как Ангелы Божии на небесах.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
А о воскресении мертвых не читали ли вы реченного вам Богом:
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова? Бог не есть Бог мертвых, но живых.
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
И, слыша, народ дивился учению Его.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
А фарисеи, услышав, что Он привел саддукеев в молчание, собрались вместе.
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
И один из них, законник, искушая Его, спросил, говоря:
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим:
38 Це найбільша й найперша заповідь.
сия есть первая и наибольшая заповедь;
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
вторая же, подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя;
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
Когда же собрались фарисеи, Иисус спросил их:
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
что вы думаете о Христе? чей Он Сын? Говорят Ему: Давидов.
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Говорит им: как же Давид, по вдохновению, называет Его Господом, когда говорит:
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Итак, если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему?
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
И никто не мог отвечать Ему ни слова; и с того дня никто уже не смел спрашивать Его.
