Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
Então Jesus voltou a lhes falar por parábolas, dizendo:
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
O reino dos céus é semelhante a um rei que fez uma festa de casamento para o seu filho;
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
e mandou a seus servos que chamassem os convidados para a festa de casamento, mas não quiseram vir.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Outra vez ele mandou outros servos, dizendo: “Dizei aos convidados: ‘Eis que já preparei meu jantar: meus bois e animais cevados já foram mortos, e tudo está pronto. Vinde à festa de casamento’”.
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
Porém eles não deram importância e foram embora, um ao seu campo, e outro ao seu comércio;
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
e outros agarraram os servos dele, e os humilharam e os mataram.
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
O rei Então enviou os seus exércitos, destruiu aqueles homicidas, e incendiou a cidade deles.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Em seguida, disse aos seus servos: “Certamente a festa de casamento está pronta, porém os convidados não eram dignos.
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Ide, pois, às saídas dos caminhos, e convidai à festa de casamento tantos quantos achardes.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
Aqueles servos saíram pelos caminhos, e ajuntaram todos quantos acharam, tanto maus como bons; e a sala da festa de casamento se encheu de convidados.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
Mas quando o rei entrou para ver os convidados, percebeu ali um homem que não estava vestido com roupa adequada para a festa de casamento.
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
Então lhe perguntou: “Amigo, como entraste aqui sem ter roupa para a festa?” E ele emudeceu.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Então o rei disse aos servos: “Amarrai-o nos pés e nas mãos, e lançai-o nas trevas de fora. Ali haverá pranto e o ranger de dentes”.
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
Pois muitos são chamados, porém poucos escolhidos.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Então os fariseus foram embora, e se reuniram para tramar como o apanhariam em cilada por algo que dissesse.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
Depois lhe enviaram seus discípulos, juntamente com os apoiadores de Herodes, e perguntaram: Mestre, bem sabemos que tu és verdadeiro, e que com verdade ensinas o caminho de Deus, e que não te importas com a opinião de ninguém, porque não dás atenção à aparência humana.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Dize-nos, pois, o que te parece: é lícito dar tributo a César, ou não?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Mas Jesus, entendendo a sua malícia, disse: Por que me tentais, hipócritas?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Mostrai-me a moeda do tributo. E eles lhe trouxeram um denário.
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
E ele lhes perguntou: De quem é esta imagem, e a inscrição?
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Eles responderam: De César. Então ele lhes disse: Dai, pois, a César o que é de César, e a Deus o que é de Deus.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Quando ouviram isso, eles ficaram admirados; então o deixaram e se retiraram.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
Naquele mesmo dia chegaram a ele os saduceus, que dizem não haver ressurreição, e perguntaram-lhe,
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
dizendo: Mestre, Moisés disse: Se um homem morrer sem ter filhos, seu irmão se casará com sua mulher, e gerará descendência ao seu irmão.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Ora, havia entre nós sete irmãos. O primeiro se casou, e depois morreu; e sem ter tido filhos, deixou sua mulher ao seu irmão.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
E da mesma maneira também foi com o segundo, o terceiro, até os sete.
27 А по всіх вмерла й жінка.
Por último, depois de todos, a mulher morreu.
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Assim, na ressurreição, a mulher será de qual dos sete? Pois todos a tiveram.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Jesus, porém, lhes respondeu: Errais, por não conhecerdes as Escrituras, nem o poder de Deus.
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
Porque na ressurreição, nem se tomam, nem se dão em casamento; mas são como os anjos no céu.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
E sobre a ressurreição dos mortos, não lestes o que Deus vos falou:
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Eu sou o Deus de Abraão, o Deus de Isaque, e o Deus de Jacó? Deus não é dos mortos, mas sim dos vivos!
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
Quando as multidões ouviram [isto], ficaram admiradas de sua doutrina.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
E os fariseus, ao ouvirem que ele havia feito os saduceus se calarem, reuniram-se.
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
E um deles, especialista da Lei, tentando-o, perguntou-lhe:
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
Mestre, qual é o grande mandamento na Lei?
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
E [Jesus] lhe respondeu: Amarás ao Senhor teu Deus com todo o teu coração, com toda a tua alma, e com todo o teu entendimento:
38 Це найбільша й найперша заповідь.
este é o grande e primeiro mandamento.
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
O segundo, semelhante a este, [é]: Amarás o teu próximo como a ti mesmo.
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
Destes dois mandamentos dependem toda a Lei e os Profetas.
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
E, estando os fariseus reunidos, Jesus lhes perguntou,
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
dizendo: Que pensais vós acerca do Cristo? De quem ele é filho? Eles lhe responderam: De Davi.
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
[Jesus] lhes disse: Como, pois, Davi, em espírito, o chama Senhor, dizendo:
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
Disse o Senhor a meu Senhor: “Senta-te à minha direita, até que eu ponha os teus inimigos debaixo de teus pés”.
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Ora, se Davi o chama Senhor, como é seu filho?
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
E ninguém podia lhe responder palavra; nem ninguém ousou desde aquele dia a mais lhe perguntar.
