Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
Et respondens Jesus, dixit iterum in parabolis eis, dicens:
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
Simile factum est regnum cælorum homini regi, qui fecit nuptias filio suo.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
Et misit servos suos vocare invitatos ad nuptias, et nolebant venire.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Iterum misit alios servos, dicens: Dicite invitatis: Ecce prandium meum paravi, tauri mei et altilia occisa sunt, et omnia parata: venite ad nuptias.
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
Illi autem neglexerunt: et abierunt, alius in villam suam, alius vero ad negotiationem suam:
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
reliqui vero tenuerunt servos ejus, et contumeliis affectos occiderunt.
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Rex autem cum audisset, iratus est: et missis exercitibus suis, perdidit homicidas illos, et civitatem illorum succendit.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Tunc ait servis suis: Nuptiæ quidem paratæ sunt, sed qui invitati erant, non fuerunt digni:
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
ite ergo ad exitus viarum, et quoscumque inveneritis, vocate ad nuptias.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
Et egressi servi ejus in vias, congregaverunt omnes quos invenerunt, malos et bonos: et impletæ sunt nuptiæ discumbentium.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
Intravit autem rex ut videret discumbentes, et vidit ibi hominem non vestitum veste nuptiali.
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
Et ait illi: Amice, quomodo huc intrasti non habens vestem nuptialem? At ille obmutuit.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Tunc dicit rex ministris: Ligatis manibus et pedibus ejus, mittite eum in tenebras exteriores: ibi erit fletus et stridor dentium.
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
Multi enim sunt vocati, pauci vero electi.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Tunc abeuntes pharisæi, consilium inierunt ut caperent eum in sermone.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
Et mittunt ei discipulos suos cum Herodianis, dicentes: Magister, scimus quia verax es, et viam Dei in veritate doces, et non est tibi cura de aliquo: non enim respicis personam hominum:
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
dic ergo nobis quid tibi videtur, licet censum dare Cæsari, an non?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Cognita autem Jesus nequitia eorum, ait: Quid me tentatis, hypocritæ?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
ostendite mihi numisma census. At illi obtulerunt ei denarium.
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
Et ait illis Jesus: Cujus est imago hæc, et superscriptio?
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Dicunt ei: Cæsaris. Tunc ait illis: Reddite ergo quæ sunt Cæsaris, Cæsari: et quæ sunt Dei, Deo.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Et audientes mirati sunt, et relicto eo abierunt.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
In illo die accesserunt ad eum sadducæi, qui dicunt non esse resurrectionem: et interrogaverunt eum,
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
dicentes: Magister, Moyses dixit: Si quis mortuus fuerit non habens filium, ut ducat frater ejus uxorem illius, et suscitet semen fratri suo.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Erant autem apud nos septem fratres: et primus, uxore ducta, defunctus est: et non habens semen, reliquit uxorem suam fratri suo.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
Similiter secundus, et tertius usque ad septimum.
27 А по всіх вмерла й жінка.
Novissime autem omnium et mulier defuncta est.
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
In resurrectione ergo cujus erit de septem uxor? omnes enim habuerunt eam.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Respondens autem Jesus, ait illis: Erratis nescientes Scripturas, neque virtutem Dei.
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
In resurrectione enim neque nubent, neque nubentur: sed erunt sicut angeli Dei in cælo.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
De resurrectione autem mortuorum non legistis quod dictum est a Deo dicente vobis:
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Ego sum Deus Abraham, et Deus Isaac, et Deus Jacob? Non est Deus mortuorum, sed viventium.
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
Et audientes turbæ, mirabantur in doctrina ejus.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
Pharisæi autem audientes quod silentium imposuisset sadducæis, convenerunt in unum:
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
et interrogavit eum unus ex eis legis doctor, tentans eum:
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
Magister, quod est mandatum magnum in lege?
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Ait illi Jesus: Diliges Dominum Deum tuum ex toto corde tuo, et in tota anima tua, et in tota mente tua.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
Hoc est maximum, et primum mandatum.
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
Secundum autem simile est huic: Diliges proximum tuum, sicut teipsum.
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
In his duobus mandatis universa lex pendet, et prophetæ.
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
Congregatis autem pharisæis, interrogavit eos Jesus,
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
dicens: Quid vobis videtur de Christo? cujus filius est? Dicunt ei: David.
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Ait illis: Quomodo ergo David in spiritu vocat eum Dominum, dicens:
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
Dixit Dominus Domino meo: Sede a dextris meis, donec ponam inimicos tuos scabellum pedum tuorum?
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Si ergo David vocat eum Dominum, quomodo filius ejus est?
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
Et nemo poterat ei respondere verbum: neque ausus fuit quisquam ex illa die eum amplius interrogare.
