Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
AND Jeshu answered again by comparisons, and said,
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
The kingdom of heaven resembles a royal person who made a feast to his son;
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
and he sent his servants to call the invited ones to the feast, but they were not willing to come.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
And again he sent other servants, and said, Tell the invited ones, Behold, my dinner is prepared, my oxen and my fatlings are killed, and all things are ready; come to the feast.
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
But they despised (it), and went, one to his domain, and another to his business.
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
But the rest took his servants and shamefully treated and killed (them).
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
But when the king heard, he was wroth; and sent his forces and destroyed those murderers, and burned their city.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Then said he to his servants, The feast is prepared, and those who were invited were not worthy.
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Go therefore into the outlets of the highways, and every one whom you find call to the feast.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
And those servants went forth into the highways, and assembled all whom they found, the bad and the good; and the place of feasting was filled with guests,
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
And the king entered to see the guests, and he saw there a man who was not dressed in the garments of a festival.
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
And he said to him, My friend, how didst thou enter here, when thou hast not the vestments of the feast? But he was silent.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Then said the king unto the servitors, Bind his hands and his feet, and cast him forth into the darknesses without: there shall be weeping and gnashing of teeth.
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
For many are the called, but few the chosen.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
THEN went the Pharishee and took counsel how they might ensnare him in discourse.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
And they sent to him their disciples with (certain) of the household of Herodes, saying to him, Doctor, we know that thou art resolutely true, and (that) the way of Aloha in truth thou teachest; neither carriest thou fear for man, for thou acceptest not the person of men.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Tell us then, how doth it appear to thee? is it lawful to give head-money unto Cesar or not?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
But Jeshu knew their malice, and said, Why do you tempt me, you hypocrites?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Show me the denarius of the head-silver. And they presented to him a denarius.
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
And Jeshu said to them, Whose are this image and inscription?
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
They say, Cesar's. He saith to them, Give then (the things) of Cesar unto Cesar, and (the things) of Aloha unto Aloha.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
And when they heard, they wondered, and left him, and went.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
IN that (same) day came the Zadukoyee, affirming to him, (that) there is no life for the dead. And they questioned him,
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
saying to him, Doctor, Musha has said to us that if a man die having no children, his brother shall take his wife and raise up seed unto his brother.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
But there were with us seven brethren: the eldest (of whom) took a wife, and died. And because he had no children, he left his wife unto his brother.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
So also did he who was second, and he who was the third, and unto the seventh of them.
27 А по всіх вмерла й жінка.
But the last of all the woman also is dead.
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
In the resurrection, therefore, of whom from these seven shall she be the wife? for all had taken her.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Jeshu answered and said to them, You do err, because you understand not the scriptures nor the power of Aloha.
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
For in the resurrection of the dead, they take not wives, neither are wives to husbands; but as the angels of Aloha in heaven are they.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
But concerning the resurrection of the dead, have you not read that which has been spoken to you by Aloha, who said,
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
I am the God of Abraham, the God of Is'hok, the God of Jakub? But Aloha is not of those who are dead, but of those who are alive.
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
And when the multitudes heard, they were wonder-struck at his doctrine.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
BUT when the Pharishee heard that he had silenced the Zadukoyee, they gathered together.
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
And one from them, who was skilful in the law, questioned him, tempting him,
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
Doctor, which commandment is greatest in the law?
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Jeshu said to him, Thou shalt love the Lord thy Aloha with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy strength, and with all thy mind.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
This is the commandment, the great and the first.
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
And the second is like unto it, That thou shalt love thy neighbour as thyself.
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
On these two commandments hang the law and the prophets.
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
while the Pharishee were gathered together, Jeshu questioned them,
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
and said, What say you concerning the Meshicha, -whose son? They say to him, Son of David.
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Saith he to them, And how doth David in spirit call him THE LORD? For he said,
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
that the Lord said unto my Lord, Sit thou at my right hand until I put thine adversaries beneath thy feet.
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
If, then, David calleth him the Lord, how is he his son?
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
And no man could give to him the answer; nor did any man dare again from that day to question him.
