Від Матвія 21
1 А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,
Comme ils approchaient de Jérusalem, et qu'ils étaient déjà à Bethphagé, près de la montagne des Oliviers, Jésus envoya deux disciples,
2 до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.
en leur disant: Allez au village qui est devant vous; vous trouverez aussitôt une ânesse attachée, et un ânon avec elle; détachez-les et amenez-les-moi.
3 А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.
Si l'on vous dit quelque chose, vous répondrez que le Seigneur en a besoin; et aussitôt on les enverra.
4 А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
Or, tout cela eut lieu, afin que cette parole du prophète fût accomplie:
5 „Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.
«Dites à la fille de Sion: Voici que ton roi vient à toi, débonnaire, monté sur un âne, sur un ânon, le petit de celle qui porte le joug.»
6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
Les disciples s'en allèrent donc et firent ce que Jésus leur avait ordonné.
7 Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.
Ils amenèrent l'ânesse et l'ânon, et, ayant mis leurs vêtements dessus, ils l'y firent asseoir.
8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.
Alors le peuple, en foule, étendit ses vêtements sur le chemin; d'autres coupaient des branches aux arbres et en jonchaient la route.
9 А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“
Et les foules qui marchaient devant lui comme celles qui suivaient, criaient: Hosanna au fils de David! Béni soit celui qui vient au nom du Seigneur! Hosanna au plus haut des cieux!
10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“
Quand il fut entré dans Jérusalem, toute la ville fut en émoi, et on disait: Qui est celui-ci?
11 А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“
Et la foule répondait: C'est Jésus, le prophète de Nazareth, en Galilée.
12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.
Jésus entra dans le temple, et il en chassa tous ceux qui vendaient et qui achetaient; il renversa les tables des changeurs et les sièges de ceux qui vendaient les pigeons.
13 І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви, “а ви робите з нього „печеру розбійників“.
Puis il leur dit: Il est écrit: «Ma maison sera appelée une maison de prière»; mais vous, vous en faites une caverne de voleurs!
14 I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.
Alors des aveugles et des boiteux vinrent à lui dans le temple, et il les guérit.
15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,
Mais les principaux sacrificateurs et les scribes, voyant les merveilles qu'il avait faites, et les enfants qui criaient dans le temple: Hosanna au Fils de David! en furent indignés,
16 та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу“?
et ils lui dirent: Entends-tu ce que disent ces enfants? Jésus leur répondit: Oui. N'avez-vous donc jamais lu ces paroles: «Tu as tiré ta louange de la bouche des petits enfants et de ceux qui sont à la mamelle»?
17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.
Puis, les ayant laissés, il sortit de la ville et s'en alla à Béthanie, où il passa la nuit.
18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
Le matin, comme il retournait à la ville, il eut faim.
19 І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“І фіґове дерево зараз усохло. (aiōn g165)
Voyant un figuier sur le chemin, il s'en approcha; mais il n'y trouva que des feuilles, et il lui dit: Que jamais plus il ne naisse de toi aucun fruit! Aussitôt le figuier sécha. (aiōn g165)
20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“
Les disciples, ayant vu cela, s'étonnèrent et dirent: Comment ce figuier est-il devenu sec en un instant?
21 Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!
Jésus leur répondit: En vérité, je vous le déclare, si vous aviez de la foi, et que vous ne doutiez point, non seulement vous feriez ce qui a été fait au figuier, mais même si vous disiez à cette montagne: Soulève-toi et jette-toi dans la mer — cela se ferait.
22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.
Et tout ce que vous demanderez avec foi, en priant, vous le recevrez.
23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“
Quand il fut entré dans le temple, les principaux sacrificateurs et les anciens du peuple s'approchèrent de lui, pendant qu'il enseignait, et ils lui dirent: Par quelle autorité fais-tu ces choses? Et qui t'a donné cette autorité?
24 Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.
Jésus leur répondit: Je vous poserai, moi aussi, une question, et si vous m'y répondez, je vous dirai aussi en vertu de quelle autorité je fais ces choses.
25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“
Le baptême de Jean, d'où venait-il: du ciel ou des hommes? Or, ils raisonnaient ainsi entre eux: Si nous répondons: du ciel — il nous dira: Pourquoi donc n'avez-vous pas cru à sa parole?
26 А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.
Et si nous répondons: des hommes — nous avons à craindre le peuple; car tous regardent Jean comme un prophète.
27 І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.
Ils répondirent donc à Jésus: Nous ne savons! Il leur dit à son tour: Et moi non plus, je ne vous dirai point en vertu de quelle autorité je fais ces choses.
28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“
Que vous semble-t-il de ceci? Un homme avait deux fils. Il s'adressa au premier et lui dit: Mon enfant, va aujourd'hui travailler à la vigne.
29 А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.
Il répondit: Oui, Seigneur! Et il n'y alla point. Puis le père vint à l'autre, et il lui dit la même chose.
30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.
Celui-ci répondit: Je ne veux pas! Mais plus tard, s'étant repenti, il y alla.
31 Котрий же з двох учинив волю батькову?“Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.
Lequel des deux a fait la volonté du Père? Ils lui dirent: C'est le dernier. Jésus leur dit: En vérité, je vous le déclare, les péagers et les femmes de mauvaise vie vous devancent dans le royaume de Dieu!
32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.
Car Jean est venu à vous dans la voie de la justice, et vous ne l'avez point cru; mais les péagers et les femmes de mauvaise vie l'ont cru. Et vous, qui avez vu cela, vous ne vous êtes pas repentis ensuite pour le croire.
33 Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
Ecoutez une autre parabole: Il y avait un père de famille qui planta une vigne. Il l'environna d'une haie, y creusa un pressoir et y bâtit une tour; puis il la loua à des vignerons et quitta le pays.
34 Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.
Le temps de la récolte étant proche, il envoya ses serviteurs auprès des vignerons pour recueillir le produit de sa vigne.
35 Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.
Les vignerons, ayant saisi les serviteurs, battirent l'un, tuèrent l'autre, et ils en lapidèrent un troisième.
36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.
Il envoya encore d'autres serviteurs, en plus grand nombre que les premiers, et ils les traitèrent de même.
37 Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.
Enfin, il leur envoya son propre fils, on disant: Ils respecteront mon fils!
38 Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“
Mais quand les vignerons virent le fils, ils se dirent entre eux: C'est l'héritier. Allons! Tuons-le, et nous aurons son héritage.
39 І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
Puis l'ayant saisi, ils le jetèrent hors de la vigne, et ils le tuèrent.
40 Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“
Quand donc le maître de la vigne viendra, que fera-t-il à ces vignerons?
41 Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.
Ils lui répondirent: Il fera périr misérablement ces misérables, et il louera la vigne à d'autres vignerons, qui lui en donneront les fruits dans la saison.
42 Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“
Jésus leur dit: N'avez-vous jamais lu dans les Écritures: «La pierre rejetée par ceux qui bâtissaient est devenue la pierre de l'angle; c'est l'ouvrage du Seigneur, et c'est une merveille devant nos yeux»?
43 Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.
C'est pourquoi, je vous le déclare, le royaume de Dieu vous sera ôté, et il sera donné à une nation qui en produira les fruits.
44 І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.
Celui qui tombera sur cette pierre sera brisé, et celui sur qui elle tombera, elle l'écrasera.
45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.
Quand les principaux sacrificateurs et les pharisiens entendirent ces paraboles, ils comprirent qu'il parlait d'eux.
46 І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.
Ils cherchaient à se saisir de lui; mais ils avaient peur du peuple, parce qu'on regardait Jésus comme un prophète.
