Від Матвія 20

1 Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.

“Porque el Reino de los Cielos es semejante a un hombre, dueño de una casa, que salió de madrugada a contratar obreros para su viña.

2 Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.

Cuando se puso de acuerdo con los obreros por un denario al día, los envió a su viña.

3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

Salió a eso de la tercera hora, y vio a otros que estaban ociosos en la plaza.

4 та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

Les dijo: “Id también vosotros a la viña, y os daré lo que sea justo. Y ellos se fueron.

5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

Volvió a salir hacia la hora sexta y la novena, e hizo lo mismo.

6 А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

A la hora undécima salió y encontró a otros que estaban parados. Les dijo: “¿Por qué estáis aquí todo el día sin hacer nada?

7 Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

“Le dijeron: ‘Porque nadie nos ha contratado’. “Les dijo: ‘Id también vosotros a la viña, y recibiréis lo que sea justo’.

8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

“Cuando llegó la noche, el señor de la viña dijo a su administrador: “Llama a los obreros y págales su salario, empezando por los últimos hasta los primeros”.

9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

“Cuando llegaron los que habían sido contratados hacia la hora undécima, recibieron un denario cada uno.

10 Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

Cuando llegaron los primeros, supusieron que iban a recibir más; y también ellos recibieron cada uno un denario.

11 А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

Cuando lo recibieron, murmuraron contra el dueño de la casa,

12 кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

diciendo: ‘¡Estos últimos han gastado una hora, y los has hecho iguales a nosotros, que hemos soportado la carga del día y el calor abrasador!’

13 А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

“Pero él respondió a uno de ellos: ‘Amigo, no te hago ningún mal. ¿No te has puesto de acuerdo conmigo por un denario?

14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

Toma lo que es tuyo y sigue tu camino. Es mi deseo dar a este último tanto como a ti.

15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

¿No me es lícito hacer lo que quiero con lo que poseo? ¿O acaso tu ojo es malicioso, porque yo soy bueno?’

16 Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“

Así, los últimos serán los primeros, y los primeros los últimos. Porque muchos son los llamados, pero pocos los elegidos”.

17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:

Mientras Jesús subía a Jerusalén, tomó aparte a los doce discípulos, y en el camino les dijo:

18 „Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.

“He aquí que subimos a Jerusalén, y el Hijo del Hombre será entregado a los sumos sacerdotes y a los escribas, y lo condenarán a muerte,

19 І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“

y lo entregarán a los gentiles para que lo escarnezcan, lo azoten y lo crucifiquen; y al tercer día resucitará.”

20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

Entonces la madre de los hijos de Zebedeo se acercó a él con sus hijos, arrodillándose y pidiéndole una cosa.

21 А Він їй сказав: „Чого хочеш?“Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.

Él le dijo: “¿Qué quieres?” Ella le dijo: “Ordena que estos dos hijos míos se sienten, uno a tu derecha y otro a tu izquierda, en tu Reino”.

22 А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся )?“„Вони кажуть Йому: „Можемо“.

Pero Jesús respondió: “No sabes lo que pides. ¿Eres capaz de beber el cáliz que yo voy a beber, y ser bautizado con el bautismo con el que yo soy bautizado?” Le dijeron: “Podemos”.

23 Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.

Les dijo: “Ciertamente, beberéis mi copa y seréis bautizados con el bautismo con el que yo soy bautizado; pero sentarse a mi derecha y a mi izquierda no me corresponde a mí, sino a quien ha sido preparado por mi Padre.”

24 Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.

Cuando los diez lo oyeron, se indignaron con los dos hermanos.

25 А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

Pero Jesús los convocó y les dijo: “Sabéis que los jefes de las naciones se enseñorean de ellas, y sus grandes ejercen su autoridad sobre ellas.

26 Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.

No será así entre ustedes, sino que el que quiera hacerse grande entre ustedes será su servidor.

27 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.

El que quiera ser el primero entre vosotros será vuestro siervo,

28 Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

así como el Hijo del Hombre no ha venido a ser servido, sino a servir, y a dar su vida en rescate por muchos.”

29 Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.

Al salir de Jericó, le seguía una gran multitud.

30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

He aquí que dos ciegos sentados junto al camino, al oír que pasaba Jesús, gritaron: “¡Señor, ten piedad de nosotros, hijo de David!”

31 Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

La multitud los reprendió, diciéndoles que se callaran, pero ellos gritaron aún más: “¡Señor, ten piedad de nosotros, hijo de David!”

32 Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“

Jesús se detuvo, los llamó y les preguntó: “¿Qué quieren que haga por ustedes?”

33 Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“

Le dijeron: “Señor, que se nos abran los ojos”.

34 І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Jesús, compadecido, les tocó los ojos; y al instante sus ojos recibieron la vista, y le siguieron.