Від Матвія 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Entonces los fariseos y los escribas vinieron a Jesús desde Jerusalén, diciendo:
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
“¿Por qué tus discípulos desobedecen la tradición de los ancianos? Porque no se lavan las manos cuando comen el pan”.
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
Él les respondió: “¿Por qué también vosotros desobedecéis el mandamiento de Dios por vuestra tradición?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
Porque Dios mandó: ‘Honra a tu padre y a tu madre,’ y ‘El que hable mal del padre o de la madre, que muera’.
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
Pero vosotros decís: ‘El que diga a su padre o a su madre: “La ayuda que de otro modo hubieras recibido es un don dedicado a Dios”,
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
no honrará a su padre ni a su madre.’ Habéis anulado el mandamiento de Dios por vuestra tradición.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
¡Hipócritas! Bien profetizó Isaías sobre vosotros, diciendo,
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
‘Esta gente se acerca a mí con su boca, y me honran con sus labios; pero su corazón está lejos de mí.
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
Y me adoran en vano, enseñando como doctrina reglas hechas por los hombres”.
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
Convocó a la multitud y les dijo: “Oíd y entended.
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
Lo que entra en la boca no contamina al hombre; pero lo que sale de la boca, esto contamina al hombre.”
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Entonces se acercaron los discípulos y le dijeron: “¿Sabes que los fariseos se ofendieron al oír esta frase?”
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Pero él respondió: “Toda planta que mi Padre celestial no haya plantado será desarraigada.
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Déjenlos en paz. Son guías ciegos de los ciegos. Si los ciegos guían a los ciegos, ambos caerán en un pozo”.
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
Pedro le respondió: “Explícanos la parábola”.
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
Entonces Jesús dijo: “¿Tampoco vosotros entendéis todavía?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
¿No entendéis que todo lo que entra en la boca pasa al vientre y luego sale del cuerpo?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
Pero lo que sale de la boca, sale del corazón y contamina al hombre.
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
Porque del corazón salen los malos pensamientos, los asesinatos, los adulterios, los pecados sexuales, los robos, los falsos testimonios y las blasfemias.
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
Estas son las cosas que contaminan al hombre; pero comer con las manos sin lavar no contamina al hombre.”
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
Jesús salió de allí y se retiró a la región de Tiro y Sidón.
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
He aquí que una mujer cananea salió de aquellos confines y clamó diciendo: “¡Ten piedad de mí, Señor, hijo de David! Mi hija está gravemente poseída por un demonio”.
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
Pero él no le respondió ni una palabra. Sus discípulos se acercaron y le rogaron, diciendo: “Despídela, porque clama tras nosotros”.
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
Pero él respondió: “No he sido enviado sino a las ovejas perdidas de la casa de Israel”.
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
Pero ella se acercó y le adoró diciendo: “Señor, ayúdame”.
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
Pero él respondió: “No conviene tomar el pan de los niños y echarlo a los perros”.
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
Pero ella dijo: “Sí, Señor, pero hasta los perros comen las migajas que caen de la mesa de sus amos”.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Entonces Jesús le respondió: “Mujer, ¡qué grande es tu fe! Hágase en ti lo que deseas”. Y su hija quedó curada desde aquella hora.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
Jesús salió de allí y se acercó al mar de Galilea; subió al monte y se sentó allí.
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
Acudieron a él grandes multitudes, llevando consigo cojos, ciegos, mudos, mutilados y muchos otros, y los pusieron a sus pies. Él los curó,
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
de modo que la multitud se maravillaba al ver que los mudos hablaban, los heridos se curaban, los cojos caminaban y los ciegos veían, y glorificaban al Dios de Israel.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Jesús llamó a sus discípulos y les dijo: “Tengo compasión de la multitud, porque ya llevan tres días conmigo y no tienen nada que comer. No quiero despedirlos en ayunas, o podrían desmayarse en el camino”.
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
Los discípulos le dijeron: “¿De dónde podríamos sacar tantos panes en un lugar desierto como para satisfacer a una multitud tan grande?”
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
Jesús les dijo: “¿Cuántos panes tienen?” Dijeron: “Siete, y unos pocos peces pequeños”.
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
Mandó a la multitud que se sentara en el suelo;
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
y tomó los siete panes y los peces. Dio gracias y los partió, y dio a los discípulos, y los discípulos a la multitud.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
Todos comieron y se saciaron. Tomaron siete cestas llenas de los trozos que sobraron.
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
Los que comieron fueron cuatro mil hombres, además de las mujeres y los niños.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.
Luego despidió a las multitudes, subió a la barca y llegó a los límites de Magdala.
