Від Матвія 14
1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
At that time Herod the Tetrarch heard of the fame of Jesus,
2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
And said to his servants, This is John the Baptist; he hath risen from the dead; and therefore mighty works do show forth themselves in him.
3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
For Herod had laid hold on John, and bound him, and put [him] in prison for the sake of Herodias, his brother Philip's wife.
4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати! “
For John had said to him, It is not lawful for thee to have her.
5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
And when he would have put him to death, he feared the multitude, because they counted him as a prophet.
6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
But when Herod's birth-day was kept, the daughter of Herodias danced before them, and pleased Herod.
7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
Upon which he promised with an oath to give her whatever she would ask.
8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
And she, being before instructed by her mother, said, Give me here the head of John the Baptist in a dish.
9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
And the king was sorry: nevertheless for the sake of the oath, and of them who sat with him at table, he commanded [it] to be given [her].
10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.
And he sent, and beheaded John in the prison.
11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
And his head was brought in a dish, and given to the damsel: and she brought [it] to her mother.
12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
And his disciples came, and took up the body, and buried it, and went and told Jesus.
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
When Jesus heard [of it], he departed thence in a boat, into a desert place apart: and when the people had heard [of it], they followed him on foot out of the cities.
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
And Jesus went forth, and saw a great multitude, and was moved with compassion towards them, and he healed their sick.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „ Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
And when it was evening, his disciples came to him, saying, This is a desert place, and the time is now past; send the multitude away, that they may go into the villages, and buy themselves victuals.
16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
But Jesus said to them, They need not depart; give ye them to eat.
17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
And they say to him, We have here but five loaves, and two fishes.
18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
He said, Bring them hither to me.
19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
And he commanded the multitude to sit down on the grass, and took the five loaves, and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed, and broke, and gave the loaves to [his] disciples, and the disciples to the multitude.
20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
And they all ate, and were satisfied: and they took up of the fragments that remained twelve baskets full.
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
And they that had eaten were about five thousand men, besides women and children.
22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
And immediately Jesus constrained his disciples to get into a boat, and to go before him to the other side, while he sent the multitudes away.
23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
And when he had sent the multitudes away, he ascended a mountain apart to pray: and when the evening was come, he was there alone.
24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
But the boat was now in the midst of the sea, tossed with waves: for the wind was contrary.
25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
And in the fourth watch of the night Jesus went to them, walking on the sea.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“І від стра́ху вони закричали...
And when the disciples saw him walking on the sea, they were troubled, saying, It is a spirit; and they cried out for fear.
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“
But immediately Jesus spoke to them, saying, Be of good cheer; it is I; be not afraid.
28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
And Peter answered him and said, Lord, if it is thou, bid me come to thee on the water.
29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
And he said, Come. And when Peter had come down out of the boat, he walked on the water, to go to Jesus.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
But when he saw the wind boisterous, he was afraid; and beginning to sink, he cried, saying, Lord, save me.
31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
And immediately Jesus stretched forth [his] hand, and caught him, and said to him, O thou of little faith, Why didst thou doubt?
32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
And when they had come into the boat, the wind ceased.
33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
Then they that were in the boat came and worshiped him, saying, In truth thou art the son of God.
34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
And when they had gone over, they came into the land of Gennesaret.
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
And when the men of that place had knowledge of him, they sent out into all the surrounding country, and brought to him all that were diseased;
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.
And besought him that they might only touch the hem of his garment: and as many as touched were restored to health.
