Від Матвія 14
1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
Just then Herod, the Tetrarch, heard of Jesus’ fame, and said to his courtiers.
2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
"This man is Johnthe Baptist; he is risen from the dead. That is why miraculous powers are working through him."
3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
For Herod had apprehended John, shackled him, and thrust him into prison on account of Herodias, his brother Philip’s wife,
4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати! “
because Johnkept telling him, "It is not right for you to have her."
5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
And although he wished to kill John, he feared the people, for they considered Johna prophet.
6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
But when Herod’s birthday, the daughter of Herodias danced before the company,
7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
and so pleased Herod that he promised with an oath to give her whatever she asked for.
8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
So, prompted by her mother, the girl said, "Give me at once, upon a dish, the head of Johnthe Baptist."
9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
The king was displeased because of this, but because of his oaths and his guests he ordered it to be given her.
10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.
He sent and beheaded Johnin prison;
11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
the head was brought on a dish, and given to the young girl, who took it to her mother.
12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Then John’s disciples went and removed his body, and came and told Jesus.
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
When Jesus heard it he went away privately by boat to a lonely spot; but the crowds heard about it, and followed him on foot from the cities.
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
So when he landed he saw a great multitude, and felt compassion for them, and healed their sick.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „ Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
As twilight fell, his disciples came to him and said. "This is a lonely spot, and the day is far spent; send the crowds away, so that they may go into the villages and buy themselves food."
16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
"They need not go away," said Jesus, "do you, yourselves, give them something to eat."
17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
"We have nothing here," they replied, "except five loaves and two fishes."
18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
"Bring them here to me," said Jesus.
19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
Then he told the people to sit down on the grass, and after taking the five loaves and the two fishes, he looked up to heaven and blessed them. Then he broke the loaves and handed them to the disciples, and the disciples handed them to the crowds.
20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
And they all ate and were fully satisfied, and they took up of the fragments that remained, twelve basketfuls.
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
Those who had eaten were about five thousand men, besides women and children.
22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
Then he made his disciples get aboard the boat and precede him to the other side, while he sent away the crowds.
23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
After he had sent the crowds away, he went up into the mountain alone, to pray. When night came he was there alone.
24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
But the boat was already a long way from shore, buffeted by the waves, for the wind was contrary.
25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
And in the fourth watch of the night he came toward them, walking upon the sea,
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“І від стра́ху вони закричали...
but when the disciples saw him walking upon the sea, they were terrified. "It is a phantom," they said, and cried out for fear.
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“
But at once Jesus spoke to them, "Courage," he said, "it is I. Fear not."
28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
Peter answered, "Master, if it is you, bid me come to you upon the water."
29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
"Come," said Jesus. Then Peter got down from the boat and walked on the water to go to Jesus.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
But when he saw the wind, he was afraid, and as he began to sink, he cried out, "Master, save me!"
31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
At once Jesus stretched out his hand and caught hold of him, saying to him. "O little faith! What made you doubt?"
32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
Then as they climbed into the boat the wind grew weary,
33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
and the men in the boat fell upon their knees before him, saying, "You are, indeed, the Son of God."
34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
Then they crossed over and came to land at Gennesaret;
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
and when the men of that country recognized him, they sent into all the country round about, and brought to him all the sick,
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.
and kept begging him to let them touch the tassel of his cloak - and all who touched were completely cured.
