Від Марка 7
1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
Bu qaƣda, Pǝrisiylǝr wǝ Tǝwrat ustazliridin bǝziliri Yerusalemdin kelip uning aldiƣa yiƣildi;
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
xu Pǝrisiylǝr wǝ Tǝwrat ustazliri uning muhlisliridin bǝzilirining tamaⱪni ⱪolini yumay, yǝni «napak» ⱨalda yǝwatⱪanliⱪini kɵrüp, uningdin: — Muhlisliring nemixⱪa ata-bowilirimizning ǝn’ǝnilirigǝ riayǝ ⱪilmay, bǝlki yuyulmiƣan ⱪolliri bilǝn tamaⱪ yǝydu? — dǝp soraxti (qünki Pǝrisiylǝr wǝ pütün Yǝⱨudiylar ata-bowiliri tǝripidin ⱪaldurulƣan ǝn’ǝnini qing tutⱪaqⱪa, awwal ⱪollirini ǝstayidilliⱪ bilǝn yumisa, tamaⱪ yemǝydu. Xuningdǝk bazardin ⱪaytip kǝlgǝndimu, ular ⱪol yumay birnǝrsǝ yemǝydu. Uningdin baxⱪa, piyalǝ-ⱪǝdǝⱨ, das-qɵgün wǝ mis ⱪaqilar wǝ diwanlarni yuyux toƣrisida tapxurulƣan nurƣunliƣan ǝn’ǝnilǝrdimu qing turidu).
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
U ularƣa jawab berip mundaⱪ dedi: — Yǝxaya pǝyƣǝmbǝr silǝr sahtipǝzlǝr toƣranglarda aldin’ala toptoƣra bexarǝt bǝrgǝn! [uning] yazmisida pütülgǝndǝk: — «Muxu hǝlⱪ aƣzida Meni ⱨɵrmǝtligini bilǝn, Biraⱪ ⱪǝlbi Mǝndin yiraⱪ;
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
Ular Manga biⱨudǝ ibadǝt ⱪilidu. Ularning ɵgǝtkǝn tǝlimliri pǝⱪǝt insanlardin qiⱪⱪan pǝtiwalarla, halas».
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
Qünki silǝr Hudaning ǝmrini taxlap ⱪoyup, insanlarning ǝn’ǝnisini qing tutiwalidikǝnsilǝr — das-qɵgün, piyalǝ-ⱪǝdǝⱨlǝrni yuyux wǝ xuningƣa ohxap ketidiƣan nurƣan baxⱪa ixlarni ǝn’ǝnǝ ⱪilip yürisilǝr.
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
U ularƣa yǝnǝ mundaⱪ dedi: — Silǝr ɵzliringlarning ǝn’ǝnisini qing tutimiz dǝp Hudaning ǝmrini ǝpqillik bilǝn bir qǝtkǝ ⱪayrip ⱪoydunglar!
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
Qünki Musa [pǝyƣǝmbǝr]: «Ata-anangni ⱨɵrmǝt ⱪil» wǝ «Atisi yaki anisini ⱨaⱪarǝtligǝnlǝr ɵlümgǝ mǝⱨkum ⱪilinsun» dǝp ǝmr ⱪilƣan.
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
Lekin silǝr: — Birsi «Atisi yaki anisiƣa: — Mǝn silǝrgǝ yardǝm bǝrgüdǝk nǝrsilǝrni alliⱪaqan «ⱪurban ⱪilip» Hudaƣa atiwǝttim — desila,
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
xu kixining ata-anisining ⱨalidin hǝwǝr elixƣa bolmaydu, dǝp ɵgitisilǝr.
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
Xundaⱪ ⱪilip, silǝr [ǝwladliringlarƣa] tapxurƣan ǝn’ǝnǝnglǝrni dǝp Hudaning ǝmrini yoⱪⱪa qiⱪiriwǝttinglar, wǝ xuningƣa ohxax kɵp ixlarni ⱪilisilǝr.
14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
Andin halayiⱪni yǝnǝ yeniƣa qaⱪirip, ularƣa: — Ⱨǝmminglar manga ⱪulaⱪ selinglar wǝ xuni qüxininglarki,
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
insanning sirtidin iqigǝ kiridiƣan nǝrsilǝrning ⱨeqⱪandiⱪi uni napak ⱪilmaydu, bǝlki ɵz iqidin qiⱪidiƣan nǝrsilǝr bolsa, ular insanni napak ⱪilidu.
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
Angliƣudǝk ⱪuliⱪi barlar buni anglisun! — dedi.
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
U halayiⱪtin ayrilip ɵygǝ kirgǝndǝ, muhlisliri uningdin bu tǝmsil ⱨǝⱪⱪidǝ soridi.
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
U ularƣa: — Silǝrmu tehiqǝ qüxǝnmǝy yürüwatamsilǝr?! Sirttin insanning iqigǝ kiridiƣan ⱨǝrⱪandaⱪ nǝrsining uni napak ⱪilalmaydiƣanliⱪini tonup yǝtmǝywatmamsilǝr?
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
[Sirttin kirgǝn nǝrsǝ] insanning ⱪǝlbigǝ ǝmǝs, axⱪaziniƣa kiridu, andin u yǝrdin tǝrǝt bolup taxlinidu, — dedi (u bu gǝpni deyix bilǝn, ⱨǝmmǝ yemǝkliklǝrni ⱨalal ⱪiliwǝtti).
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
U yǝnǝ sɵz ⱪilip mundaⱪ dedi: — Insanning iqidin qiⱪidiƣinila, insanni napak ⱪilidu.
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
Qünki xular — yaman niyǝtlǝr, zinahorluⱪ, jinsiy buzuⱪluⱪlar, ⱪatilliⱪ, oƣriliⱪ, aqkɵzlük, rǝzilliklǝr, aldamqiliⱪ, xǝⱨwaniyliⱪ, ⱨǝsǝthorluⱪ, til-aⱨanǝt, tǝkǝbburluⱪ wǝ ⱨamaⱪǝtliklǝr insanning iqidin, yǝni uning ⱪǝlbidin qiⱪidu
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
— bu rǝzil ixlarning ⱨǝmmisi insanning iqidin qiⱪip, ɵzini napak ⱪilidu.
24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
U ornidin turup u yǝrdin ayrilip, Tur wǝ Zidon ǝtrapidiki rayonlarƣa bardi wǝ bir ɵygǝ kirdi. Gǝrqǝ u buni ⱨeqkim bilmisun degǝn bolsimu, lekin yoxurup ⱪalalmidi.
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
Dǝrwǝⱪǝ, napak roⱨ qaplaxⱪan kiqik bir ⱪizning anisi uning toƣrisidiki hǝwǝrni angliƣan ⱨaman yetip kelip, uning ayiƣiƣa yiⱪildi
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
(ayal Yunanliⱪ bolup, Suriyǝ ɵlkisidiki Fǝnikiy millitidin idi). U uningdin ⱪizidin jinni ⱨǝydiwetixni ɵtündi.
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
Lekin Əysa uningƣa: — Aldi bilǝn balilar ⱪorsiⱪini toyƣuzsun; qünki balilarning nenini kiqik itlarƣa taxlap berix toƣra ǝmǝs, — dedi.
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
Lekin u buningƣa jawabǝn: — Durus, i Rǝb, biraⱪ ⱨǝtta itlarmu üstǝl astida turup balilardin qüxkǝn nan uwaⱪlirini yǝydiƣu, — dedi.
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
Əysa uningƣa: — Sening muxu sɵzüng tüpǝylidin yolungƣa ⱪayt, jin ⱪizingdin qiⱪip kǝtti, — dedi.
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
Ayal ɵyigǝ ⱪaytip kǝlgǝndǝ, mana ⱪiz kariwatta yatatti, jin uningdin qiⱪip kǝtkǝnidi.
31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
Əysa yǝnǝ Tur wǝ Zidon xǝⱨirining ǝtrapidiki rayonlardin qiⱪip, «On xǝⱨǝr» rayoni otturisidin ɵtüp, yǝnǝ Galiliyǝ dengiziƣa kǝldi.
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
Halayiⱪ uning aldiƣa tili eƣir, gas bir adǝmni elip kelip, uning uqisiƣa ⱪolungni tǝgküzüp ⱪoysang, dǝp ɵtünüxti.
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
U u adǝmni halayiⱪtin ayrip bir qǝtkǝ tartip, barmaⱪlirini uning ⱪulaⱪliriƣa tiⱪti, tükürüp, [barmiⱪini] uning tiliƣa tǝgküzdi.
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“
Andin u asmanƣa ⱪarap uⱨ tartip horsinƣandin keyin, u adǝmgǝ: «Əffata» (mǝnisi «eqil») dedi.
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
U adǝmning ⱪulaⱪliri dǝrⱨal eqilip, tilimu eqilip rawan gǝp ⱪilixⱪa baxlidi.
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.
Əysa ularƣa buni ⱨeqkimgǝ eytmasliⱪni tapilidi. Lekin ularƣa ⱨǝrⱪanqǝ tapiliƣan bolsimu, bu hǝwǝrni yǝnila xunqǝ kǝng tarⱪitiwǝtti.
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“
Halayiⱪ [bu ixⱪa] mutlǝⱪ ⱨǝyran ⱪelixip: — U ⱨǝmmǝ ixlarni ⱪaltis ⱪilidikǝn! Ⱨǝtta gaslarni anglaydiƣan, gaqilarni sɵzlǝydiƣan ⱪilidikǝn, — deyixti.
