Від Марка 7
1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
Then came together to him the Pharisees, and certain of the scribes, who came from Jerusalem.
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
And when they saw some of his disciples eating bread with defiled (that is to say with unwashed) hands, they found fault.
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
For the Pharisees, and all the Jews, except they wash [their] hands often eat not, holding the tradition of the elders.
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
And [when they come] from the market, except they wash, they eat not. And many other things there are, which they have received to hold, [as] the washing of cups, and pots, and of brazen vessels, and tables.
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
Then the Pharisees and scribes asked him, Why walk not thy disciples according to the tradition of the elders, but eat bread with unwashed hands?
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
He answered and said to them, Well hath Isaiah prophesied concerning you hypocrites, as it is written, This people honoreth me with [their] lips, but their heart is far from me.
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
But, in vain do they worship me, teaching [for] doctrines the commandments of men.
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
For laying aside the commandment of God, ye hold the tradition of men, [as] the washing of pots and cups: and many other such like things ye do.
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
And he said to them, Full well ye reject the commandment of God, that ye may keep your own tradition,
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
For Moses said, Honor thy father and thy mother; and, Whoever curseth father or mother, let him die the death:
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
But ye say, If a man shall say to his father or mother, [It is] Corban, that is to say, a gift, by whatever thou mightest be profited by me; [he shall be free].
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
And ye suffer him no more to do aught for his father or his mother;
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
Making the word of God of no effect through your traditions, which ye have delivered: and many such like things ye do.
14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
And when he had called all the people [to him], he said to them, Hearken to me every one [of you], and understand.
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
There is nothing from without a man, that entering into him, can defile him: but the things which come out of him, those are they that defile the man.
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
If any man hath ears to hear, let him hear.
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
And when he had entered into the house from the people, his disciples asked him concerning the parable.
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
And he saith to them, Are ye so void of understanding also? Do ye not perceive, that whatever thing from without entereth into the man, [it] cannot defile him.
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
Because it entereth not into his heart, but into the belly, and goeth out into the draught, purging all kinds of food.
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
And he said, That which cometh out of the man, that defileth the man.
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
For from within, out of the heart of men, proceed evil thoughts, adulteries, fornications, murders,
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
Thefts, covetousness, wickedness, deceit, lasciviousness, an evil eye, blasphemy, pride, foolishness;
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
All these evil things come from within, and defile the man.
24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
And from thence he arose, and went into the borders of Tyre and Sidon, and entered into a house, and would have no man know [it]: but he could not be hid.
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
For a certain woman, whose young daughter had an unclean spirit, heard of him, and came and fell at his feet:
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
(The woman was a Greek, a Syrophenician by nation, ) and she besought him that he would cast forth the demon out of her daughter.
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
But Jesus said to her, Let the children first be satisfied: for it is not meet to take the children's bread, and to cast [it] to the dogs.
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
And she answered and said to him, Yes, Lord: yet the dogs under the table eat of the children's crums.
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
And he said to her, For this saying, depart; the demon is gone out of thy daughter.
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
And when she had come to her house, she found the demon had gone out, and her daughter laid upon the bed.
31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
And again, departing from the borders of Tyre and Sidon, he came to the sea of Galilee, through the midst of the borders of Decapolis.
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
And they bring to him one that was deaf, and had an impediment in his speech; and they beseech him to put his hand upon him.
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
And he took him aside from the multitude, and put his fingers into his ears, and he spit, and touched his tongue.
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“
And looking up to heaven, he sighed, and saith to him, Effatha, that is, Be opened.
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
And immediately his ears were opened, and the string of his tongue was loosed, and he spoke plain.
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.
And he charged them that they should tell no man: but the more he charged them; so much the more a great deal they published [it];
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“
And were beyond measure astonished, saying, He hath done all things well; he maketh both the deaf to hear, and the dumb to speak.
