Від Марка 6
1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
A AP kotila sang wasa o, ap koti dong ni udan sap we, o sapwilim a tounpadak kan idauenla i.
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
Lao lel ran en sapat a kotin tapiada kawewe nan sinakoke; me toto, me rong puriamui kila, inda: Ia me lap en ale mepukat? O lolekong da eu, me mi re a, me a kak wiaki manaman pukat?
3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“І вони спокуша́лися Ним.
Kaidin i kapenta o, nain Maria, o ri en Iakopus, o Ioses, o Iudas, o Simon? A kaidin ri a li akan kin mi re atail? Re ap makar kida i.
4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
Iesus ap kotin masani ong irail: Sota wasa, me saukop sota wau ia; nan sap we ta o ren sau i ko o toun im a.
5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
A ap sota kak wia manaman eu wasa o, me somau kai ta, me a kotin pwil po ar lim a ko o kakelail ir ada.
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
I ari pone kida ar soposon, ap kotin paang sili kanim akan, kaukawewe.
7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
A ap kotin molipe dong re a ekriamen oko, o kotin kadar ir pasang riamen me eu o kotiki ong irail manaman, en poedi ngen saut akan.
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
Ap masani ong irail, re depa wa meakot ni ar koko sili, sokon eta pot; iermen ed, de prot, pil sota moni nan ed.
9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
A re ko ong eta nan sut, o der mi nan sakit riau.
10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
A ap kotin masani ong irail: Wasa kis, me komail pedelong onger ni im eu, komail mimieta, komail lao kowei sang wasa o.
11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
A wasa eu, me kang kasamo o rong komail, komail sipede sang pwel ni nä omail, ni omail ko sang, pwen kadede ong irail.
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
Irail ap kola o padapadaki me ren kalula.
13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
Re pil kause sang tewil toto o keie me somau toto, kakela ir ada.
14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
Erodes nanmarki mangiada pwe mar a indandsili, a ap masani: Iei Ioanes saunpaptais o, me mauredar sang ren me melar akan; iei i me a wia manaman pukat.
15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
Akai inda, me i Elias; a akai, me i saukop amen de amen me due saukop akan.
16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
Ni en Erodes mangiada, a ap masani: Ioanes, me i lepuke sang mong a; ari, a mauredar.
17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
Pwe pein Erodes me poron wong, saikidi Ioanes, o saliedi ong nan imateng pweki Erodias, en ri a ol Pilip a paud, pwe a id paude kida i.
18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
Pwe Ioanes me kapung ong Erodes: Me sota pung omui atia sang en ri omui ol a paud!
19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
Iei, me Erodias kailong kila i, ap men kamela i; ari, a sota kak.
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
Pwe Erodes laan Ioanes, pwe a asa, me i ol pung o saraui amen, i ari tataakata i, ap peiki ong o mamangi pereneki.
21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
Ari ran mau eu, ran en Erodes a ipwidi, a ap kotin kamadipa a saupedi ko, o a saumas oko, o na me lapalap en wein Kaliläa kan.
22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
Ari, nain Erodias seripein ap kodo kakalek, kamakamait Erodes o me momod re a ko ni tepel. Nanmarki ap masani ong seripein o: Poeki re i meakot, me koe mauki; i pan ki ong uk.
23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
I ari kotin kaula: Meakot koe poeki re i, i pan ki ong uk, lao lel apali en ai wei.
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
A ap pedoi wei indang in a: Da me i pan poeki? I ari inda: Monga en Ioanes saunpaptais o.
25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
I ari puredo, madang dong ren nanmarki o, poeki, inda: I men, komui en madang kotikido monga en Ioanes saunpaptais nan eu dal en!
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
Nanmarki ap topwaila kaualap, a pweki a kotin kaula o pweki ir, me iang i ni tepel ko a sota men kapapalawei.
27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
Nanmarki o ap madang poronela saunpei amen, masani, monga en wisikedo.
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
A ap kola, lepuke sang monga nan imateng, ap wa kodo monga o nan dal eu ap ki ong seripein o; seripein o ap kiong in a.
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
A tounpadak kan lao rongadar, re ap kodo ale kalep a, nekidala nan sousou o.
30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
Wanporon oko kapokon irail pena ren Iesus, potoan ong i meakaros, me re wia o me re kawewedar.
31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
A ap kotin masani ong irail: Komail kelepe dong sap tan; kamol mas. Pwe me toto purepure ir; irail ari sota pisokki ong manga.
32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
Re ap takeda sop kelep kolang sap tan.
33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
A me toto kilang ar masalwei; me toto asa irail. Ir ari sapal sang kanim karos audi mo a ap pokon pena re a.
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
A Iesus lao keredi sang nan sop o, ap masani aramas toto, ap kupura ir ala; pwe likamata irail sip, me sota sile parail. A ap kotin tapiada kawewe ong irail me toto.
35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „ Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
Wasa lao sautik penaer, sapwilim a tounpadak kan ap poto dong re a, potoan ong: Sap tan eu met, ap wasa sautiker;
36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
Re kotin kadar ir pasang; pwe re en paangewei sap koren kan o kisin kanim akan o pein netiada kan ar prot, pwe sota man ar tungole meakot.
37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
A ap kotin sapeng masani ong irail: Komail katungole ir! Re ap potoan ong i: Se en kola en netiada prot me denar riepuki, ap ki ong irail ren tungole?
38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
A ap kotin masani ong irail: Lopon en prot depa mi re omail? Kowei kalelapok! Re lao kalelepok, rap potoan: Me limau o mam riamen.
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
A masani ong irail, re en wia pwini ir pasang, kamodang ir di ong nan rä.
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
Re ap mondi ni pwin akai; wad epuki o limek ni pwin ko.
41 І Він узяв п'ять хлібів та дві риби, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив.
A ap kotikidar lopon en prot limau o mam riamen masandang nanlang laolaoki pwilitiki pasang o ari, kotiki ong sapwilim a tounpadak kan, pwe re en nek ong irail. O mam riamen oko pil nene ong irail karos.
42 І всі їли й наїлися!
Irail karos ari mangaer o medier.
43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
Rap deuk pena kopou eisokriau maremor en kamadip o luan mam oko.
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
Irail me tungoler prot oko me ol limekid.
45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
I ari kotin madang pain sapwilim a tounpadak kan, irail en ko ong nin sop o, tiong wong Petsaida palio, pwe a pan kotin kadar pasang pokon o.
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.
A lao kotin kadar ir pasang, a ap kotidalang nan nana eu, pwen laolao.
47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
A lao sautik penaer, sop o mi nan ailep en sed. A a kotin kalakalapuk nan sap.
48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
I ari masani arail wiawia roro, pwe me ang matong irail. A nin soran a koti dong irail, weid pon sed, a pan dauli ir wei.
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
Ari, ni arail kilang a kotin weweid pon sed, re kiki ong, me ani amen. Re ap weriwer.
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
Pwe irail karos kilang i, ap masapwekada i ari madang masani ong irail, masani: Komail perenda! Ngai met! Der masak!
51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
I ari keredang pon sop o, ap moledi. Re ap puriamui kila kaualap o ponepone kida.
52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
Pwe re sota lamelame prot oko; pwe mongiong arail kakaluakalar.
53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
Irail lao kotido, re ap inen dong wein Kenesaret, ap kai ong liman sap o.
54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
Irail lao keredi sang nan sop o, re ap madang asada i.
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
Re ap tang pasang wasa karos tapiada wa dong i me somau pon ro’rail wasa re rong, me a kot ia.
56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!
O wasa, me a kot ia, kisin kanim laud akan de sap, re kin pwilikidi nani al akan me somau kan, ap poekipoeki, pwe re en sair kailan sapwilim a likau ta. Ari, me doke ko karos ap kelailada.
