Від Марка 5
1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
Ils allèrent de l'autre côté de la mer, dans le pays des Géraséniens.
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
Au moment même où il débarquait, vint à sa rencontre, sortant des sépulcres, un homme possédé d'un esprit impur.
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
Il faisait sa demeure dans les tombeaux, et personne ne pouvait plus le lier même avec une chaîne.
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
Plusieurs fois on l’avait enchaîné; on lui avait mis les fers aux pieds; mais il avait rompu les chaînes et brisé les fers, et nul n'avait la force de s'en rendre maître.
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
Il ne cessait nuit et jour d'errer parmi les sépulcres et sur les montagnes, en jetant des cris et en se meurtrissant contre les rochers.
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
De loin, il aperçut Jésus; il courut se prosterner devant lui
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
et lui dit, en criant de toutes ses forces: «Qu'y a-t-il entre moi et toit, Jésus, Fils du Dieu Très-Haut? Au nom de Dieu, je t'en conjure, ne me torture point.
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
(En effet, Jésus lui disait: «Esprit impur, sors de cet homme.»)
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
Puis il l'interrogea: «Quel est ton nom?» «Mon nom, répondit-il, est Légion, car nous sommes nombreux.»
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
Et cette Légion le suppliait de ne pas l'expulser du pays.
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.
Or il y avait là, paissant sur la montagne, un grand troupeau de pourceaux,
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
et les esprits impurs lui adressaient cette demande: «Envoie-nous dans ces pourceaux, afin que nous entrions en eux».
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
Jésus le leur permit. Alors ils partirent et entrèrent dans les pourceaux, et, d'une course impétueuse, le troupeau se précipita dans la mer; il y en avait environ deux mille; ils se noyèrent dans les flots.
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
Les gardeurs prirent la fuite et allèrent répandre la nouvelle dans la ville et dans les campagnes. Les habitants vinrent voir ce qui s'était passé.
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
Ils s'approchèrent de Jésus et aperçurent assis, avec ses vêtements, et plein de bon sens, le démoniaque, celui, qui avait eu la Légion; cela leur fit peur.
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
Les témoins oculaires leur racontèrent ce qui était arrivé au démoniaque et aux pourceaux.
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
Les habitants prièrent alors Jésus de quitter leur pays.
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
Comme il montait dans la barque, l'homme qui avait été délivré des démons lui demanda la permission de rester avec lui.
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
Jésus n'y consentit pas, mais lui dit: «Va dans ta maison, vers les tiens; apprends-leur les grandes choses que le Seigneur t'a faites et comme il a eu pitié de toi.»
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
Cet homme partit et se mit à publier dans la Décapole les grandes choses que Jésus lui avait faites, et tous étaient dans l'admiration.
21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
Lorsque Jésus, ayant repassé l'eau dans la barque, fut de retour de l'autre côté, une foule considérable s'assembla autour de lui; et comme il était au bord de la mer,
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
arriva un chef de synagogue, du nom de Jaïrus, qui, en l'apercevant, alla se jeter à ses pieds
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
et lui adressa d'instantes prières: «Ma petite fille, lui dit-il, est à toute extrémité; viens, impose-lui les mains, afin qu'elle soit guérie et qu'elle vive.»
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
Jésus partit avec lui, suivi d'une multitude nombreuse qui le pressait de tous côtés.
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
Or il y avait là une femme, malade d'une perte de sang depuis douze années;
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
elle avait beaucoup souffert entre les mains de plusieurs médecins; elle y avait dépensé tout son avoir et cela n'avait servi à rien; au contraire, son état avait plutôt empiré.
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
Elle avait entendu parler de Jésus, et venant dans la foule, par derrière, elle toucha son vêtement;
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
car elle disait: «Si seulement je touche ses vêtements, je serai guérie.»
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
Immédiatement tarit la source du sang qu'elle perdait: elle sentit en son corps qu'elle était guérie de son infirmité;
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
et, en même temps, Jésus, ayant senti en lui-même la vertu qui sortait de lui, se retourna vers la foule et dit: «Qui a touché mes vêtements?»
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
Ses disciples lui répondirent: «Tu vois la foule te presser de tous côtés et tu demandes: «Qui m'a touché?»
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
Mais il regardait tout autour de lui pour voir celle qui avait fait cela.
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
Alors la femme, toute craintive et tremblante, ayant conscience de ce qui lui était arrivé, vint se jeter à ses pieds et lui dit toute la vérité.
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
Et lui, il lui dit: «Ma fille, ta foi t'a guérie; va en paix et sois délivrée de ton infirmité.»
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
Il parlait encore lorsque survinrent des gens du chef de la synagogue: «Ta fille est morte, lui dirent-ils, pourquoi fatiguer davantage le maître?»
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
Mais Jésus, sans tenir compte de cette parole, dit au chef de synagogue: «Ne crains point, crois seulement.»
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
Puis il ne permit à personne de l'accompagner, si ce n'est à Pierre, à Jacques et à Jean, frère de Jacques.
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
Ils arrivent à la maison du chef de synagogue. Là, Jésus a le spectacle de tout un tumulte de gens pleurant tout haut et poussant des cris.
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
Il entre et leur demande: «Pourquoi ce tumulte et ces pleurs? L'enfant n'est pas morte, mais elle dort.»
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
Et on se moque de lui. Mais Jésus, faisant sortir tout le monde, ne prend avec lui que le père, la mère et les disciples qui l'accompagnaient; puis il entre là où était l'enfant.
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
Il lui saisit la main en disant: Talitha Koum, ce qui signifie: «Jeune fille, je te le dis, réveille-toi.»
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!
La jeune fille se leva soudain et se mit à marcher; en effet, elle avait douze ans. Ils furent sur-le-champ frappés d'une profonde stupeur.
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.
Il leur recommanda, expressément de n'en parler à personne; puis il dit de donner à manger à la jeune fille.
