Від Марка 3
1 І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
Et introivit iterum in synagogam: et erat ibi homo habens manum aridam.
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.
Et observabant eum, si sabbatis curaret, ut accusarent illum.
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“
Et ait homini habenti manum aridam: Surge in medium.
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“Вони ж мовчали.
Et dicit eis: Licet sabbatis benefacere, an male? animam salvam facere, an perdere? At illi tacebant.
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“І той простяг, — і рука йому стала здорова!
Et circumspiciens eos cum ira, contristatus super caecitate cordis eorum, dicit homini: Extende manum tuam. Et extendit, et restituta est manus illi.
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.
Exeuntes autem Pharisaei, statim cum Herodianis consilium faciebant adversus eum quomodo eum perderent.
7 А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
Iesus autem cum discipulis suis secessit ad mare: et multa turba a Galilaea, et Iudaea secuta est eum,
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
et ab Ierosolymis, et ab Idumaea, et trans Iordanem: et qui circa Tyrum, et Sidonem, multitudo magna, audientes, quae faciebat, venerunt ad eum.
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.
Et dixit Iesus discipulis suis ut in navicula sibi deservirent propter turbam, ne comprimerent eum.
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.
multos enim sanabat ita ut irruerent in eum ut illum tangerent quotquot habebant plagas.
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“
Et spiritus immundi, cum illum videbant, procidebant ei: et clamabant dicentes:
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.
Tu es Filius Dei. Et vehementer comminabatur eis ne manifestarent illum.
13 І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
Et ascendens in montem vocavit ad se quos voluit ipse: et venerunt ad eum.
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,
Et fecit ut essent duodecim cum illo: et ut mitteret eos praedicare.
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.
Et dedit illis potestatem curandi infirmitates, et eiiciendi daemonia.
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,
Et imposuit Simoni nomen Petrus:
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,
et Iacobum Zebedaei, et Ioannem fratrem Iacobi, et imposuit eis nomina Boanerges, quod est, Filii tonitrui:
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та
et Andraeam, et Philippum, et Bartholomaeum, et Matthaeum, et Thomam, et Iacobum Alphaei, et Thaddaeum, et Simonem Cananaeum,
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.
et Iudam Iscariotem, qui et tradidit illum.
20 І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
Et veniunt ad domum: et convenit iterum turba, ita ut non possent neque panem manducare.
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.
Et cum audissent sui, exierunt tenere eum: dicebant enim: Quoniam in furorem versus est.
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.
Et Scribae, qui ab Ierosolymis descenderant, dicebant: Quoniam Beelzebub habet, et quia in principe daemoniorum eiicit daemonia.
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?
Et convocatis eis in parabolis dicebat illis: Quomodo potest satanas satanam eiicere?
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.
Et si regnum in se dividatur, non potest regnum illud stare.
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.
Et si domus super semetipsam dispertiatur, non potest domus illa stare.
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.
Et si satanas consurrexerit in semetipsum, dispertitus est, et non poterit stare, sed finem habet.
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.
Nemo potest vasa fortis ingressus in domum diripere, nisi prius fortem alliget, et tunc domum eius diripiet.
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
Amen dico vobis, quoniam omnia dimittentur filiis hominum peccata, et blasphemiae, quibus blasphemaverint:
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.
Quoniam dicebant: Spiritum immundum habet.
31 І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.
Et veniunt mater eius et fratres: et foris stantes miserunt ad eum vocantes eum,
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.
et sedebat circa eum turba: et dicunt ei: Ecce mater tua, et fratres tui foris quaerunt te.
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“
Et respondens eis, ait: Quae est mater mea, et fratres mei?
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!
Et circumspiciens eos, qui in circuitu eius sedebant, ait: Ecce mater mea, et fratres mei.
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.
Qui enim fecerit voluntatem Dei, hic frater meus, et soror mea, et mater est.
