Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
«Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
Коли настав час, Єлизавета народила сина.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
«Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
