Від Луки 9
1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.
He called the twelve together, and gave them power and authority over all demons and to cure diseases.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
He sent them forth to proclaim the Kingdom of God, and to heal the sick.
3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.
And he said to them, "Take nothing for your journey—neither staff, nor pack, nor bread, nor money; neither have two coats.
4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.
Into whatever house you enter, stay there, and depart from there.
5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.
As many as do not receive you, when you depart from that city, shake off even the dust from your feet for a testimony against them."
6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
They departed, and went throughout the villages, preaching the Good News, and healing everywhere.
7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
Now Herod the tetrarch heard of all that was done; and he was very perplexed, because it was said by some that John had risen from the dead,
8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
and by some that Elijah had appeared, and by others that one of the old prophets had risen again.
9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“І він намагався побачити Його.
Herod said, "John I beheaded, but who is this, about whom I hear such things?" He sought to see him.
10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.
The apostles, when they had returned, told him what things they had done. He took them, and withdrew apart to a city called Bethsaida.
11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.
But the crowds, perceiving it, followed him. He welcomed them, and spoke to them of the Kingdom of God, and he cured those who needed healing.
12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“
The day began to wear away; and the twelve came, and said to him, "Send the crowd away, that they may go into the surrounding villages and farms, and lodge, and get food, for we are here in a deserted place."
13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві риби. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.
But he said to them, "You give them something to eat." They said, "We have no more than five loaves and two fish, unless we should go and buy food for all these people."
14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.
For they were about five thousand men. He said to his disciples, "Make them sit down in groups of about fifty each."
15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.
They did so, and made them all sit down.
16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві риби, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.
He took the five loaves and the two fish, and looking up to the sky, he blessed them, and broke them, and gave them to the disciples to set before the crowd.
17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.
They ate, and were all filled. They gathered up twelve baskets of broken pieces that were left over.
18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“
It happened, as he was praying alone, that the disciples were with him, and he asked them, "Who do the crowds say that I am?"
19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.
They answered, "'John the Baptist,' but others say, 'Elijah,' and others, that one of the old prophets is risen again."
20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“
He said to them, "But who do you say that I am?" Peter answered, "The Christ of God."
21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.
But he warned them, and commanded them to tell this to no one,
22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“
saying, "The Son of Man must suffer many things, and be rejected by the elders, chief priests, and scribes, and be killed, and the third day be raised up."
23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.
He said to all, "If anyone desires to come after me, let him deny himself, take up his cross daily, and follow me.
24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.
For whoever desires to save his life will lose it, but whoever will lose his life for my sake, the same will save it.
25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?
For what does it profit a person if he gains the whole world, and loses or forfeits his own self?
26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.
For whoever will be ashamed of me and of my words, of him will the Son of Man be ashamed, when he comes in his glory, and the glory of the Father, and of the holy angels.
27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.
But I tell you the truth: There are some of those who stand here, who will in no way taste of death, until they see the Kingdom of God."
28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.
It happened about eight days after these sayings, that he took with him Peter, John, and James, and went up onto the mountain to pray.
29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
As he was praying, the appearance of his face was altered, and his clothing became white and dazzling.
30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,
And look, two men were talking with him, who were Moses and Elijah,
31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.
who appeared in glory, and spoke of his departure, which he was about to accomplish at Jerusalem.
32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.
Now Peter and those who were with him were heavy with sleep, but when they were fully awake, they saw his glory, and the two men who stood with him.
33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“Він не знав, що говорить...
It happened, as they were parting from him, that Peter said to Jesus, "Master, it is good for us to be here. Let us make three tents: one for you, and one for Moses, and one for Elijah," not knowing what he said.
34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.
While he said these things, a cloud came and overshadowed them, and they were afraid as they entered into the cloud.
35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
A voice came out of the cloud, saying, "This is my Son, my Chosen One. Listen to him."
36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.
When the voice came, Jesus was found alone. They were silent, and told no one in those days any of the things which they had seen.
37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
It happened on the next day, when they had come down from the mountain, that a large crowd met him.
38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
And look, a man from the crowd called out, saying, "Teacher, I beg you to look at my son, for he is my only child.
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
And look, a spirit seizes him, and all at once he cries out, and it convulses him so that he foams, and it hardly departs from him, bruising him severely.
40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
I begged your disciples to cast it out, and they could not."
41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
Jesus answered, "Faithless and perverse generation, how long must I be with you and put up with you? Bring your son here."
42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
While he was still coming, the demon threw him down and convulsed him violently. But Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the boy, and gave him back to his father.
43 І всі дивувалися ве́личі Божій!
They were all astonished at the majesty of God. But while all were marveling at all the things which Jesus did, he said to his disciples,
44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
"Let these words sink into your ears, for the Son of Man will be delivered up into the hands of men."
45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
But they did not understand this saying. It was concealed from them, that they should not perceive it, and they were afraid to ask him about this saying.
46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
There arose an argument among them about which of them was the greatest.
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
Jesus, knowing the reasoning of their hearts, took a little child, and set him by his side,
48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
and said to them, "Whoever receives this little child in my name receives me. Whoever receives me receives him who sent me. For whoever is least among you all, this one is great."
49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
John answered, "Master, we saw someone casting out demons in your name, and we forbade him, because he does not follow with us."
50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
Jesus said to him, "Do not forbid him, for he who is not against you is for you."
51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
It came to pass, when the days were near that he should be taken up, he intently set his face to go to Jerusalem,
52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
and sent messengers before his face. They went, and entered into a village of the Samaritans, so as to prepare for him.
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.
But they did not receive him, because he was traveling with his face set towards Jerusalem.
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“їх, як і Ілля був зробив“.
When his disciples, James and John, saw this, they said, "Lord, do you want us to command fire to come down from the sky, and consume them?"
55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
And he turned and rebuked them, and said, "You do not realize what kind of Spirit you belong to.
56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“І пішли вони в інше село.
For the Son of Man did not come to destroy people's lives, but to save them." And they went to another village.
57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
As they went on the way, a certain man said to him, "I want to follow you wherever you go."
58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
And Jesus said to him, "The foxes have holes, and the birds of the sky have nests, but the Son of Man has no place to lay his head."
59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.
He said to another, "Follow me." But he said, "Lord, allow me first to go and bury my father."
60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.
But Jesus said to him, "Leave the dead to bury their own dead, but you go and announce the Kingdom of God."
61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.
Another also said, "I want to follow you, Lord, but first allow me to bid farewell to those who are at my house."
62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“
But Jesus said to him, "No one, having put his hand to the plow, and looking back, is fit for the Kingdom of God."
