Від Луки 9
1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.
Then he called his twelve disciples together, and gave them power and authority over all devils, and to cure diseases.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
And he sent them to preach the kingdom of God, and to heal the sick.
3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.
And he said unto them, Take nothing for [your] journey, neither staves, nor scrip, neither bread, neither money; neither have two coats apiece.
4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.
And whatsoever house ye enter into, there abide, and thence depart.
5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.
And whosoever will not receive you, when ye go out of that city, shake off the very dust from your feet for a testimony against them.
6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
And they departed, and went through the towns, preaching the gospel, and healing every where.
7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
Now Herod the tetrarch heard of all that was done by him: and he was perplexed, because that it was said of some, that John was risen from the dead;
8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
And of some, that Elias had appeared; and of others, that one of the old prophets was risen again.
9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“І він намагався побачити Його.
And Herod said, John have I beheaded: but who is this, of whom I hear such things? And he desired to see him.
10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.
And the apostles, when they were returned, told him all that they had done. And he took them, and went aside privately into a desert place belonging to the city called Bethsaida.
11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.
And the people, when they knew [it], followed him: and he received them, and spake unto them of the kingdom of God, and healed them that had need of healing.
12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“
And when the day began to wear away, then came the twelve, and said unto him, Send the multitude away, that they may go into the towns and country round about, and lodge, and get victuals: for we are here in a desert place.
13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві риби. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.
But he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more but five loaves and two fishes; except we should go and buy meat for all this people.
14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.
For they were about five thousand men. And he said to his disciples, Make them sit down by fifties in a company.
15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.
And they did so, and made them all sit down.
16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві риби, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.
Then he took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed them, and brake, and gave to the disciples to set before the multitude.
17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.
And they did eat, and were all filled: and there was taken up of fragments that remained to them twelve baskets.
18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“
And it came to pass, as he was alone praying, his disciples were with him: and he asked them, saying, Whom say the people that I am?
19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.
They answering said, John the Baptist; but some [say], Elias; and others [say], that one of the old prophets is risen again.
20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“
He said unto them, But whom say ye that I am? Peter answering said, The Christ of God.
21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.
And he straitly charged them, and commanded [them] to tell no man that thing;
22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“
Saying, The Son of man must suffer many things, and be rejected of the elders and chief priests and scribes, and be slain, and be raised the third day.
23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.
And he said to [them] all, If any [man] will come after me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow me.
24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.
For whosoever will save his life shall lose it: but whosoever will lose his life for my sake, the same shall save it.
25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?
For what is a man advantaged, if he gain the whole world, and lose himself, or be cast away?
26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.
For whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when he shall come in his own glory, and [in his] Father’s, and of the holy angels.
27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.
But I tell you of a truth, there be some standing here, which shall not taste of death, till they see the kingdom of God.
28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.
And it came to pass about an eight days after these sayings, he took Peter and John and James, and went up into a mountain to pray.
29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
And as he prayed, the fashion of his countenance was altered, and his raiment [was] white [and] glistering.
30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,
And, behold, there talked with him two men, which were Moses and Elias:
31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.
Who appeared in glory, and spake of his decease which he should accomplish at Jerusalem.
32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.
But Peter and they that were with him were heavy with sleep: and when they were awake, they saw his glory, and the two men that stood with him.
33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“Він не знав, що говорить...
And it came to pass, as they departed from him, Peter said unto Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elias: not knowing what he said.
34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.
While he thus spake, there came a cloud, and overshadowed them: and they feared as they entered into the cloud.
35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
And there came a voice out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear him.
36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.
And when the voice was past, Jesus was found alone. And they kept it close, and told no man in those days any of those things which they had seen.
37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
And it came to pass, that on the next day, when they were come down from the hill, much people met him.
38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
And, behold, a man of the company cried out, saying, Master, I beseech thee, look upon my son: for he is mine only child.
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
And, lo, a spirit taketh him, and he suddenly crieth out; and it teareth him that he foameth again, and bruising him hardly departeth from him.
40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
And I besought thy disciples to cast him out; and they could not.
41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
And Jesus answering said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you, and suffer you? Bring thy son hither.
42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
And as he was yet a coming, the devil threw him down, and tare [him]. And Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the child, and delivered him again to his father.
43 І всі дивувалися ве́личі Божій!
And they were all amazed at the mighty power of God. But while they wondered every one at all things which Jesus did, he said unto his disciples,
44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
Let these sayings sink down into your ears: for the Son of man shall be delivered into the hands of men.
45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
But they understood not this saying, and it was hid from them, that they perceived it not: and they feared to ask him of that saying.
46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
Then there arose a reasoning among them, which of them should be greatest.
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
And Jesus, perceiving the thought of their heart, took a child, and set him by him,
48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
And said unto them, Whosoever shall receive this child in my name receiveth me: and whosoever shall receive me receiveth him that sent me: for he that is least among you all, the same shall be great.
49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
And John answered and said, Master, we saw one casting out devils in thy name; and we forbad him, because he followeth not with us.
50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
And Jesus said unto him, Forbid [him] not: for he that is not against us is for us.
51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
And it came to pass, when the time was come that he should be received up, he stedfastly set his face to go to Jerusalem,
52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
And sent messengers before his face: and they went, and entered into a village of the Samaritans, to make ready for him.
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.
And they did not receive him, because his face was as though he would go to Jerusalem.
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“їх, як і Ілля був зробив“.
And when his disciples James and John saw [this], they said, Lord, wilt thou that we command fire to come down from heaven, and consume them, even as Elias did?
55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
But he turned, and rebuked them, and said, Ye know not what manner of spirit ye are of.
56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“І пішли вони в інше село.
For the Son of man is not come to destroy men’s lives, but to save [them]. And they went to another village.
57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
And it came to pass, that, as they went in the way, a certain [man] said unto him, Lord, I will follow thee whithersoever thou goest.
58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
And Jesus said unto him, Foxes have holes, and birds of the air [have] nests; but the Son of man hath not where to lay [his] head.
59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.
And he said unto another, Follow me. But he said, Lord, suffer me first to go and bury my father.
60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.
Jesus said unto him, Let the dead bury their dead: but go thou and preach the kingdom of God.
61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.
And another also said, Lord, I will follow thee; but let me first go bid them farewell, which are at home at my house.
62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“
And Jesus said unto him, No man, having put his hand to the plough, and looking back, is fit for the kingdom of God.
