Від Луки 7
1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.
Wauhā hāevathanadede vahee hanasenehede daujajaathehade henanedanede, haejedā Capernaum.
2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.
Nau jasaa vanenenaja hewauwaune haevechautha haeaugauwune, nau haeyānajane.
3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.
Nau hāenedauwauthaude Hejavaneauthusaun, haeautheava vachaugananenau Jews, haeadetha hadjaunith nau hadnenayauhaunith hewauwaune.
4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
Nau hāedauchauthee Hejavaneauthusaun, haeautheauwaunauthasanauau haugaunaunee, hanau hethāde naa henane naa haudneenesedaude, hathauhaugaunee:
5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.
Hanau vechaudauau nadedanenau, nau nenesedaunānauau vevethahenauauwuu.
6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.
Heee Hejavaneauthusau hanaāejasesenethaunāde. Nau hāeauchauau hauauwu, vanenenaja haejajedauaunanenau henedaehauhau, Vahadāhene, jevawauchuthajau Nananene: haugau wauchāhenau hadjedāne naudauauwuu, hathauhuk:
7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.
Nanaa nāejewauchanavadede dauudasathane: hau vavade nehedau hanadede, nau naudautheau hadeenanedanede.
8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.
Hanau nananenau nanethenanenenau naunaudāhenau, nanethenu vanenanenauau, nau naāāedauwunauau hanesāde yehau nau naāejathāaude; nau jasaa, Nahāje, hathauau nau jaunaude; nau naudautheau, Nesede, hathauau, nau nanesedaude.
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“
Hejavaneauthusau hāenedauwaudauau nuu hayauhuhau, haegaugauanava, nau haenauthegauthaagu, nau hanaāāedauwunaude henanedanau hethāethauguhādaunau, Hadāedauwunathava, Haunauau nāhauwuveehau vasee hethauwuthajuhu (naa hathāde henane), hegau, hehauwuu haduu Israel.
10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
Nau henee hathāautheavathee, hāejaenuusathee hauauwuu, haeveehanauau wauwaune haeenanedanene henee neasauwauvāhenith.
11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.
Nau hethauwuu jasaa hesee, hanaāehaude hedan Nain haseenauyāgu; nau haewauthanenau hethauguhādaunau henethaunādaunau, nau hauwauhuu henanedanede.
12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.
Wauhā hāayānauusade hejavaaa dajanaunaa hedan, naune, naa najaa henane naunudanade, jasāsau henaune, nau haeenevesānene: nau haewauthane henanedanede hehethee hedan haenethaunaa.
13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“
Nau hāenauhauwaude Vahadāde haeauwunauna, Najenaudāve, hathauhuk.
14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“
Nau haeedasa nau haevasane nauaunechauthau: nau hethāenauaunechauhādaunau haedādauyaugunenau. Haunaua, hāedauwunathane, Thauwauthe, hathauhuk.
15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
Nau henee nenajaa haethauwaudaugu, nau haenaāejasesanadede, nau hanaāevenaude henaunene.
16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“
Nau nāthajaude haeedasā vahee: nau haevaveenethedaunanauau Hejavaneauthu, Havathee haeyāhe hanejauaude hadedanene; nau, Hejavaneauthau haenauujādauna henesaunau, hahagaunee.
17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.
Nau nuu dauauthedaunenede haenanadesanaune vahee Judea, nau nanadee gauānee vedauauwuu.
18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,
Nau hethauguhādaunau Jaun haeauthedaunaa vahee nuu hayauhuhau.
19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
Nau Jaun haeadetha hanesenethe hethauguhādaunau haeyethautheava Hejavaneauthusaun, Gauhanane henee waudaudjaude? nau wauāthe gauhadnaudenauhauwau jasaa?
20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
Hāedauchauthee henanenauau, Jaun Dusaayāhe janādautheavānauau Nananene, hathauhaugaunee, hanaāenaudedaunauthee, Gauhanane henee waudaudjaude? nau wauāthe gauhadnaudenauhauwau jasaa.
21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.
Nau vavade hāauchauau haeenayauha haewauthanenau vavavāauhuhau nau havathee haugauwude, nau wauchāhenith haujaun; nau haewauthanenau nanenauguhuhau haevena nauhauthau.
22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.
Hejavaneathusaun hanaāāedauwunāthee, Najajathāauau, nau hadāedauwunauva Jaun hathāhaugaunee, hayewhu hanathauhauthāna nau hathadauvana; hasejaenauhauthāde nanenauguhu, jeneejavesāhe daujavesade, naunaujaunee hedaugauwudaunenau dauuyaudahethee, hayājadāhe daunedauvade, gaujauaudahehe daujaethauwauthede, hadavenuhu hethadenee waunauyaunee dauauthedaunade.
23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“
Nau hauwunaunade daun najewauchuthajaudaunāde.
24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?
Nau hāejathāaunethe Jaun hedautheaunau, hanaāejasesanadedauau henanedanede hasenaedenethe Jauneau, Hayew nananena haewaunenauhauthaunenau nauaunee? gaugauguyāse daunauauvasee?
25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.
Hau hayew nananena hāewaunenauhauthaunenau? Gauhenane hedāchaunau hejajehaunenau hedāchaunau? Naune, nethāeneenuhuthee, nau neneenaedethee thanāsee nenauchuwunethe hedauauwunenenau.
26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.
Hau hayew hāewaunenauhauthaunenau? Gauhaeyāhe? Haa, hadāedauwunathava nananena, nau javaāsee haeyāhehau.
27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“
Naa nananene, wauthaunesee, Naune, hadjejenanauau Naudautheau hathaaguna, hadnesedaunāna hauvaunenau sayānee Nananena.
28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.
Hanau nāedauwunathana, hadedanenau nethāenesaunevāna hesānauau hehauwujavaāse haeyāhe hathāde Jaun Dusaayāhe: hau hena haugajehede hanedauhuk henajanedaunene Hejavaneauthu javaāhehuk.
29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.
Nau vahee henanedanede hathāenedaunāde, nau hauāyāhehauau, hanaāechuwauthethajaudaunauthee Hejavaneauthu, haenethedusaanā dusaayāhew Jauneau.
30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.
Hau Nesethajauhuhauau nau nanavaavehehau yesee nehayau haeausagudenauau hevathehādaunene Hejavaneauthu, haejenethedusaanā (Jauneau).
31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?
Nau Vahadāde hahagu, Hayew naudneedajenehethau henanedanede nuu henaedede? nau haethahenauthe?
32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.
Waude dāeyaunauauau hathahethee theaugunauthe haudaunanauauwuu, nau danadethadethee, nau nanāhethee, Nevadauhana, hau nananena nejevadana; naudauwuthajaudauwunana nananena, hau nejevewauhuna.
33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.
Hanau denauusade Jaun Dusaayāhe dejevethee jauaujaunau nau deejevanaa vasevenenaje; nau nananena nanethenaude haujaun, nethauna.
34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.
Heau henane daunauusade dauvethede nau dauvanaa; Nauhauvaa naa henane naudaudāhe, nau vasevenenajevanehe, henedaehauhau hauāyāhehau nau wauwauchudauhuhau, nethauna.
35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.
Hau haeyaude chaunuwuthajaudaunaude vahee hedāeyaunewau.
36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
Nau hanesāde Nesethajuhu haeadetha haudjewaunenethevethehevāde, nau haeyehau haejedā Nesethajauhu hedauauwunene, nau haejanaugu hadvethede.
37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,
Nau, naune, hesā hedan, haeauhaugane, hāaenaunaude Hejavaneauthusaun daujanaugunith hadvethehenith Nesethajauhu hedauauwunene, haejāchaude jaāvasaa chauayau,
38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.
Nau haetheaugu hegauwune heauthene haevewau, nau hanaāejasesahesadede heauthene heee hedejee nau haeheahenauwu heee henethaanene, nau haenedane heauthene, nau haechauane heee chauayau.
39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“
Wauhā Nesethajuhu hāadethaude hāenauhauwaude, haejaevenanadethade, Naa Henane, haeyāheyaugu, hanaenaunaude daunhadāhenith nau daunhathāhenith nuu hesāne hevasanādaune: hanau wauwauchuduhu, hahagu.
40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.
Nau Hejavaneauthusau hanaāāedauwunaude, Simon, haudnāedauwunathane nananene. Nau hanaāenehethaude, Hechauhauthethāhe, nanehe.
41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.
Hena jasaa sayānedanauwuyau haenesenenau hesayānedanauwunādaunau: hanesāhenith yauthaunevadadausauau vāejethā, nau jasaa yauthauyauau.
42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“
Nau hāeyauhuunee haunaudauhudaunene, haenanethauaunegudanauwuna nesauuu Jeāedauwune, hanaane hevechauthādaune javaānee?
43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.
Simon hanaāejaāedauwunaude, Nauchāe nananenith heneehejavaāgudanauwunaune. Nau hanaāāedauwunaude, Nananene neaenauwu.
44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.
Nau hanaāeyethaagude hesāne, nau hanaāāedauwunaude Simoneau, Gauhaunauhauwau nananene naa hesā? Nananenau nejedānau haudauauwuu, nananene hāehauwuvene naje heee nauaudau: hau neheahesadede nauaudau heee hedejee, nau neheahenauau henethaa.
45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.
Nananene hāehauwunedane hau naa hesā hāenauusanaunauau hehauwuthauujenenedane nauaudau.
46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.
Naudauguhua nauguu javeda nananene hajechauusānene hau naa hesā nechauanauau nauaudau heee chauayau.
47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.
Naa hāedauwunathane nananene hewauchudaudenau waunauthanee gaunudanauwunade; hanau dauvechauthāde javaānee hau daun vanehaa gaunudanauwunade vavade hasevechauthāde vanehaa.
48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“
Nau hanaāāedauwunaude hesāne, nananene hauwauchudaudenau jaegudanauwunane.
49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“
Nau hethāenedauguvādaunau dauvethehethee hanaāejasesanadethee hegaugauuthajaudenenauau hanaa naa negudanauau wauchudaudenau jea?
50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“
Nau hanaāāedauwunaude hesāne, Nananene hadethauwaudaude henayauhāne nananene; najesa hadnauwauthenesane.
