Від Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
Muy de mañana el primer [día] de la semana [las mujeres] fueron al sepulcro a llevar las especias aromáticas preparadas.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
Encontraron la piedra del sepulcro rodada,
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
entraron y no hallaron el cuerpo del Señor Jesús.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
Mientras ellas estaban perplejas por esto, aparecieron dos varones con ropas resplandecientes junto a ellas.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
Ellas se atemorizaron e inclinaron su rostro hacia la tierra. Ellos les dijeron: ¿Por qué buscan entre los muertos al que vive?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
No está aquí. Fue resucitado. Recuerden lo que les habló cuando estaba aún en Galilea:
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
Es necesario que el Hijo del Hombre sea entregado en manos de hombres pecadores, sea crucificado y resucitado al tercer día.
8 І згадали вони ті слова́ Його!
Se acordaron de sus palabras,
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
y al regresar del sepulcro, anunciaron todo esto a los 11 y a los demás.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
Eran María Magdalena, Juana, María, la [madre] de Jacobo, y las demás [que estaban] con ellas, quienes dijeron esto a los apóstoles.
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
Estas palabras les parecieron como un delirio y se negaban a creerlas.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Pero Pedro corrió al sepulcro, se agachó y vio los lienzos solos. Salió maravillado de lo sucedido.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
El mismo día dos de ellos iban hacia una aldea llamada Emaús, que dista 11 kilómetros de Jerusalén.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
Conversaban de todas estas cosas que acontecieron.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
Ocurrió que cuando ellos conversaban y discutían, el mismo Jesús se acercó e iba con ellos.
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
Pero los ojos de ellos estaban velados para que no lo reconocieran.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
Entonces les preguntó: ¿Cuáles son estas cosas que discuten mientras caminan? Y con semblantes tristes, se detuvieron.
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
Uno llamado Cleofas le respondió: ¿Eres Tú el único forastero en Jerusalén que no supo lo que sucedió estos días?
19 І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
Les preguntó: ¿Cuáles? Ellos le respondieron: Las cosas con respecto a Jesús el Nazareno, Quien fue Varón Profeta poderoso en obra y Palabra delante de Dios y el pueblo,
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
cómo los principales sacerdotes y nuestros gobernantes lo entregaron para que lo sentenciaran a muerte y lo crucificaran.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
Nosotros esperábamos que Él era el que iba a redimir a Israel. Además de todo esto, hoy es el tercer día desde cuando sucedió.
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
Sin embargo, algunas de nuestras mujeres fueron muy temprano al sepulcro, y nos asombraron,
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
pues al no hallar su cuerpo, volvieron y dijeron que tuvieron una visión de ángeles, quienes dijeron que Él vive.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
Algunos de los nuestros fueron al sepulcro y [lo] hallaron tal como dijeron las mujeres, pero a Él no [lo] vieron.
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
Y Él les respondió: ¡Oh insensatos y lentos del corazón para creer en todo lo que dijeron los profetas!
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
¿No era necesario que el Cristo padeciera esto y que entrara en su gloria?
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
Comenzó desde Moisés y de todos los profetas y les explicó en todas las Escrituras las cosas relacionadas con Él mismo.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
Llegaron cerca de la aldea a la cual iban, y Él actuó como si fuera más lejos.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
Pero ellos le insistieron: Quédate con nosotros, porque es tarde y el día ya declinó. Entró para estar con ellos.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
Al reclinarse con ellos, tomó el pan, dio gracias, lo partió y les dio.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
Entonces los ojos de ellos fueron abiertos y lo reconocieron, pero Él se volvió invisible.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
Y se dijeron el uno al otro: ¿No ardía nuestro corazón [cuando ]nos hablaba en el camino, cuando nos abría las Escrituras?
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
En aquella misma hora regresaron a Jerusalén. Hallaron a los 11 reunidos y a los que estaban con ellos,
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
quienes decían: ¡Realmente fue resucitado el Señor y fue visto por Simón!
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
Ellos contaron lo que [sucedió] en el camino, y cómo se dio a conocer a ellos cuando partió el pan.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
Mientras ellos hablaban esto, Él mismo apareció en medio de ellos y les dijo: Paz a ustedes.
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
Se aterrorizaron y se espantaron. Pensaban que era un espíritu.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
Pero Él les preguntó: ¿Por qué están turbados, y por qué surgen dudas en sus corazones?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
Miren mis manos y mis pies. ¡Yo mismo soy! Tóquenme y vean, pues un espíritu no tiene carne ni huesos, como ven que tengo Yo.
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
Cuando dijo esto les mostró las manos y los pies.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
Pero como ellos no creían por causa del gozo y del asombro, les preguntó: ¿Tienen aquí algo para comer?
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
Entonces ellos le dieron parte de un pescado asado.
43 І, взявши, Він їв перед ними.
[Lo] tomó y comió delante de ellos,
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
y les dijo: Cuando todavía estaba con ustedes les anuncié que era necesario que se cumplieran todas las cosas escritas con respecto a Mí en la Ley de Moisés, los profetas [y los] Salmos.
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
Entonces les abrió el entendimiento para que comprendieran las Escrituras
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
y les dijo: Así está escrito, que el Cristo padecería y sería resucitado de entre [los] muertos al tercer día,
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
y que, al comenzar desde Jerusalén, sería predicado en su Nombre [el] cambio de mente para perdón de pecados a todas las naciones.
48 А ви свідки того́.
Ustedes son testigos de esto.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
Yo envío la promesa de mi Padre sobre ustedes. Permanezcan en la ciudad hasta que sean investidos de poder de lo alto.
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
Los condujo hasta Betania, alzó sus manos y los bendijo.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
Mientras los bendecía, Él partió de ellos y fue llevado al cielo.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
Lo adoraron y regresaron a Jerusalén con gran gozo.
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
Estaban siempre en el Templo y alababan a Dios.
