Від Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
Pero el primer día de la semana, al amanecer, llegaron al sepulcro con otras personas, trayendo las especias que habían preparado.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
Encontraron la piedra removida del sepulcro.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
Entraron y no encontraron el cuerpo del Señor Jesús.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
Mientras estaban muy desconcertadas por esto, he aquí que se les presentaron dos hombres con ropas deslumbrantes.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
Aterrados, bajaron el rostro a la tierra. Los hombres les dijeron: “¿Por qué buscáis al vivo entre los muertos?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
No está aquí, sino que ha resucitado. ¿Recordáis lo que os dijo cuando aún estaba en Galilea,
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
diciendo que el Hijo del Hombre debía ser entregado en manos de hombres pecadores y ser crucificado, y al tercer día resucitar?”
8 І згадали вони ті слова́ Його!
Se acordaron de sus palabras,
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
volvieron del sepulcro y contaron todas estas cosas a los once y a todos los demás.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
Eran María Magdalena, Juana y María la madre de Santiago. Las otras mujeres que estaban con ellas contaron estas cosas a los apóstoles.
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
Estas palabras les parecieron una tontería, y no las creyeron.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Pero Pedro se levantó y corrió al sepulcro. Al agacharse y mirar dentro, vio las tiras de lino tendidas por sí solas, y se marchó a su casa, preguntándose qué había pasado.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
He aquí que dos de ellos iban aquel mismo día a una aldea llamada Emaús, que estaba a sesenta estadios de Jerusalén.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
Hablaban entre sí de todas estas cosas que habían sucedido.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
Mientras hablaban y preguntaban juntos, el mismo Jesús se acercó y fue con ellos.
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
Pero los ojos de ellos no le reconocían.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
Él les dijo: “¿De qué habláis mientras camináis y estáis tristes?”
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
Uno de ellos, llamado Cleofás, le respondió: “¿Eres tú el único forastero en Jerusalén que no sabe las cosas que han sucedido allí en estos días?”
19 І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
Les dijo: “¿Qué cosas?” Le dijeron: “Lo que se refiere a Jesús el Nazareno, que fue un profeta poderoso en obra y en palabra ante Dios y ante todo el pueblo;
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
y cómo los jefes de los sacerdotes y nuestros gobernantes lo entregaron para que fuera condenado a muerte, y lo crucificaron.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
Pero nosotros esperábamos que fuera él quien redimiera a Israel. Sí, y además de todo esto, ya es el tercer día desde que sucedieron estas cosas.
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
También nos sorprendieron algunas mujeres de nuestra compañía, que llegaron temprano al sepulcro;
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
y al no encontrar su cuerpo, vinieron diciendo que también habían visto una visión de ángeles, que decían que estaba vivo.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
Algunos de nosotros fueron al sepulcro y lo encontraron tal como habían dicho las mujeres, pero no lo vieron.”
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
Les dijo: “¡Pueblo necio y lento de corazón para creer en todo lo que han dicho los profetas!
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
¿No tenía el Cristo que sufrir estas cosas y entrar en su gloria?”
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
Empezando por Moisés y por todos los profetas, les explicó en todas las Escrituras lo que se refería a él.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
Se acercaron a la aldea a la que se dirigían, y él actuó como si fuera a ir más lejos.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
Le instaron, diciendo: “Quédate con nosotros, porque ya está anocheciendo y el día está por terminar”. Entró para quedarse con ellos.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
Cuando se sentó a la mesa con ellos, tomó el pan y dio gracias. Lo partió y se lo dio.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
Se les abrieron los ojos y le reconocieron; luego desapareció de su vista.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
Se decían unos a otros: “¿No ardía nuestro corazón mientras nos hablaba por el camino y nos abría las Escrituras?”
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
Se levantaron en aquella misma hora, volvieron a Jerusalén y encontraron reunidos a los once y a los que estaban con ellos,
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
diciendo: “¡El Señor ha resucitado realmente y se ha aparecido a Simón!”
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
Contaron las cosas que habían sucedido en el camino, y cómo fue reconocido por ellos al partir el pan.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
Mientras decían estas cosas, Jesús mismo se puso en medio de ellos y les dijo: “La paz sea con vosotros”.
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
Pero ellos se aterraron y se llenaron de miedo, y supusieron que habían visto un espíritu.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
Les dijo: “¿Por qué estáis turbados? ¿Por qué surgen dudas en vuestros corazones?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
Ved mis manos y mis pies, que en verdad soy yo. Tóquenme y vean, porque un espíritu no tiene carne ni huesos, como ven que yo tengo”.
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
Cuando hubo dicho esto, les mostró sus manos y sus pies.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
Mientras ellos todavía no creían de alegría y se preguntaban, les dijo: “¿Tenéis aquí algo de comer?”
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
Le dieron un trozo de pescado asado y un panal de miel.
43 І, взявши, Він їв перед ними.
Él los tomó y comió delante de ellos.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
Les dijo: “Esto es lo que os dije mientras estaba con vosotros, que era necesario que se cumpliera todo lo que está escrito en la ley de Moisés, en los profetas y en los salmos acerca de mí.”
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
Entonces les abrió el entendimiento para que comprendieran las Escrituras.
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
Les dijo: “Así está escrito, y así fue necesario que el Cristo padeciera y resucitara de entre los muertos al tercer día,
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
y que se predicara en su nombre el arrepentimiento y la remisión de los pecados a todas las naciones, empezando por Jerusalén.
48 А ви свідки того́.
Vosotros sois testigos de estas cosas.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
He aquí que yo envío sobre vosotros la promesa de mi Padre. Pero esperad en la ciudad de Jerusalén hasta que seáis revestidos del poder de lo alto”.
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
Los condujo hasta Betania, y alzando las manos los bendijo.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
Mientras los bendecía, se apartó de ellos y fue llevado al cielo.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
Ellos le adoraron y volvieron a Jerusalén con gran alegría,
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
y estaban continuamente en el templo, alabando y bendiciendo a Dios. Amén.
