Від Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
Rano sabajle, palo savato, o đuvlja ale ko grobo hem ande o mirisija save spreminde.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
Tegani arakhle o bar savo phandela ine o grobo dai cidime.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
Đerdinde andre, ali na arakhle o telo Gospodesoro e Isusesoro.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
I sar terđona ine adari zbunime, iklile anglo lende duj manuša ano sjajna šeja.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
O đuvlja but darandile hem peravde pumare šere nakori phuv, a o duj manuša phende lenđe: “Sose rodena e dživde maškaro mule?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
Ov nane akate. Uštino taro mule! Setinen tumen so vaćerđa tumenđe pana ani Galileja:
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
‘Me, o Čhavo e manušesoro, valjani te ovav dindo ano vasta e grešnone manušengere, te ovav čhivdo ko krsto, ali o trito dive ka uštav.’”
8 І згадали вони ті слова́ Його!
Tegani on setinde pe da o Isus phenđa lenđe adava.
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
I irinde pe taro grobo palal ki diz te vaćeren adava e dešujekhe apostolenđe hem sarijenđe averenđe.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
Adala đuvlja inele i Marija tari diz Magdala, i Jovana, i Marija e Jakovesiri daj, hem avera. I on sa adava vaćerde e apostolenđe,
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
ali o apostolja na verujinde lenđe, adalese so mislinde da sa adava izmislinde.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
A o Petar uštino hem prastandilo đi ko grobo. Kad reslo, teljarđa pe te dikhel ano grobo, hem dikhlja samo o čaršavi saveja e Isusesoro telo inele paćardo. I irinđa pe palal pučindoj pes so ulo adava.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
Adava dive duj oto e Isusesere sledbenici džana ine ko gav Emaus, dur taro Jerusalim dešujekh kilometarija.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
Odrumal vaćerena ine maškara pumende adalestar so ulo adala dive.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
I sar vaćerena ine ađahar, korkoro o Isus alo uzalo lende hem lelja te phirel olencar.
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
Ali olenđe na inele muklo te pendžaren le.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
O Isus pučlja len: “Sostar vaćerena maškara tumende phirindoj?” Tegani on terdine, a ko lengere muja dikhlilo pe dai žalosna.
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
Jekh olendar, palo anav Kleopa, phenđa lese: “Sar so dičhola, tu injan jedino abanđija ano Jerusalim kova na džanel so ulo adari akala dive.”
19 І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
O Isus pučlja len: “So ulo?” I on phende lese: “Adava so ulo e Isuseja e Nazarećanineja. Ov inele proroko zoralo ano vaćeriba hem ano ćeriba anglo Devel hem anglo sa o manuša.
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
Ali amare šerutne sveštenici hem amare avera vladarija dinde le te ovel osudime ko meriba hem čhivde le ko krsto.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
Amen nadisaljam da ov ka otkupini e Izraelesere narodo. A ače, tritoi dive sar ulo sa adava.
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
Hem pana zbuninde amen nesave amare đuvljendar. Sabajleja džele ko grobo,
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
ali na arakhle e Isusesoro telo adari. Ale hem phende amenđe da dikhle anđelen kola vaćerde lenđe dai o Isus dživdo.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
Tegani nesave amendar džele ko grobo hem arakhle dai o grobo čučo, sar so phende o đuvlja, ali na dikhle e Isuse.”
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
Tegani o Isus phenđa lenđe: “O, sar na haljovena? Sosei tumenđe pharo te verujinen sa adava so o proroci vaćerde adalestar ano Sveta lila?
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
On prorokujinde da o Hrist valjani te nakhel sa adala patnje angleder so o Devel ka proslavini le.”
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
I tegani lelja te objasnini lenđe soi e Hristestar pisime ano Sveta lila, počindoj e Mojsijasere lilendar hem ano sa e prorokonengere lila.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
Sar avena ine paše uzalo gav Emaus, o Isus ćerđa pe da mangela te džal po dur.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
Ali on terinde le te ačhol vaćerindoj: “Ačhov amencar, adalese so lela te perel i rat!” I o Isus ačhilo hem đerdinđa olencar ano čher.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
Kad inele olencar uzalo astali, o Isus lelja o maro, zahvalinđa e Devlese, phaglja le hem dinđa len.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
Tegani phravdile lengere jaćha hem pendžarde le dai ov o Isus, ali ov otojekhvar na inele više anglo lende.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
Tegani lelje te vaćeren maškara pumende: “Akana džanaja sose amare vile inele tate kad vaćerđa amencar odrumal hem kad objasninđa amenđe o Sveta lila.”
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
Odmah uštine hem irinde pe ko Jerusalim. Adari arakhle sar bešena zajedno o dešujekh apostolja hem avera sledbenici e Isusesere
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
kola phende lenđe: “O Gospod čače uštino taro mule hem mothovđa pe e Simonese!”
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
Tegani o duj manuša vaćerde lenđe sa so ulo ko drom nakoro Emaus hem sar pendžarde e Isuse kad phaglja o maro.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
Sar on vaćerena ine adalestar, o Isus otojekhvar terdino maškar olende hem phenđa lenđe: “Mir tumencar!”
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
A on iznenadinde pe hem darandile adalese so mislinde da dikhena duho.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
Tegani o Isus phenđa lenđe: “Sose darana? Nane tumen sose te sumnjinen.
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
Dikhen mle vasta hem mle pre! Me injum! Pipinen man hem ka dikhen! E duho nane telo oto mas hem oto kokala sar so dikhena da man isi!”
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
Vaćerindoj adava, mothovđa lenđe ple vasta hem o pre.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
On edobor inele radosna hem začudime da našti ine te verujinen. Tegani o Isus pučlja len: “Isi tumen li nešto hajbnase?”
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
I on dinde le kotor oto peko maćho.
43 І, взявши, Він їв перед ними.
Ov lelja hem halja le anglo lende.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
Tegani o Isus phenđa ple učenikonenđe: “Kad angleder injumle tumencar, vaćerđum tumenđe da sa valjani te pherđol soi pisime mandar ano Zakoni e Mojsijasoro, ano Lila e prorokonengere hem ano Psalmija.”
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
Tegani phravđa lengere jaćha te haljoven o Sveta lila,
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
i phenđa lenđe: “Ađahari pisime ko Sveta lila: O Hrist ka patini hem ka merel, ali o trito dive ka uštel taro mule,
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
hem ano lesoro anav ka propovedini pe sa e nacijenđe, počindoj taro Jerusalim, da valjani te pokajinen pe te šaj o Devel oprostini lenđe lengere grehija.
48 А ви свідки того́.
Tumen injen svedoci adalestar.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
A me ka bičhalav tumenđe e Svetone Duho, sar so mlo Dad dinđa plo lafi. Tumen ačhoven ani diz đikote o zoralipe e Devlestar naka huljel upra tumende.”
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
Palo adava, o Isus ikalđa ple učenikonen tari diz hem anđa len uzalo gav Vitanija. Adari vazdinđa ple vasta hem blagoslovinđa len.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
I sar blagoslovini len ine, lelja te cidel pe olendar hem legardilo ko nebo.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
On pele ko kočija slavindoj le. Tegani pherde oti radost irinde pe ano Jerusalim.
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
I stalno džana ine ko Hram te hvalinen e Devle.
