Від Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
Antes do amanhecer no domingo, as mulheres foram ao túmulo. Levaram consigo os perfumes que tinham preparado [para passar no corpo de Jesus].
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
Elas descobriram que [alguém ]tinha retirado a pedra [da entrada do ]túmulo.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
Entraram no túmulo, mas o corpo de Jesus não estava ali!
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
Elas não sabiam o que pensar disso. Aí de repente dois homens ficaram em pé perto delas, vestidos de roupas bem brilhantes!
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
As [mulheres ]estavam com medo. Quando elas se prostraram/ajoelharam no chão, os dois homens disseram a elas, “Vocês não deviam/por que é que estão procurando em [um lugar onde enterram ]pessoas mortas alguém que está vivo!
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
[Ele não está aqui, ele já tornou a viver!] Lembrem-se que quando ele ainda estava com vocês no [distrito da ]Galileia ele disse a vocês,
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
[Mesmo que ]eu seja aquele que vim do céu, alguém vai ajudar homens pecadores/maus a me prenderem. Eles vão me matar colocando-me em uma cruz. Mas dois/três dias depois eu vou viver de novo.
8 І згадали вони ті слова́ Його!
As [mulheres ]se lembraram dessas palavras.
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
Então elas saíram do túmulo e foram aos onze [apóstolos ]e os outros [discípulos ]dele e disseram essas coisas a eles.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
As que diziam essas coisas aos apóstolos eram Maria da [aldeia da ]Magdala, Joana, Maria a mãe de Tiago, e as outras mulheres [que estavam com elas].
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
Mas eles pensavam que o que as mulheres [diziam ]era bobagem. Eles não acreditaram o que diziam as mulheres.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Mas Pedro se levantou e correu ao túmulo. Ele se abaixou [e olhou dentro do túmulo]. Ele viu os lençóis de linho em que tinham enrolado o corpo de Jesus. Os lençóis estavam sós (OU, ele não viu outra coisa). Então ele foi para casa, querendo saber o que tinha acontecido.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
Aquele mesmo dia dois dos [discípulos de Jesus ]estavam caminhando para uma aldeia chamada Emaús. Ficava a mais ou menos onze quilômetros de Jerusalém.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
Eles estavam falando entre si sobre todas as coisas que tinham acontecido [a Jesus].
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
Enquanto falavam e discutiam essas coisas, Jesus mesmo aproximou-se e começou a falar com eles.
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
Mas [Deus/algo ]os impediu de reconhecê-lo.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
[Jesus ]disse a eles, “O que é que vocês dois estão discutindo enquanto caminham?” Eles pararam, e seus rostos pareciam muito tristes.
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
Um deles, que se chamava Cleopas, disse, “O senhor deve ser/será que o senhor é o único que está visitando Jerusalém [para a festa da Páscoa ]e que não sabe dos eventos que têm acontecido ali por estes dias!”
19 І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
Ele disse a eles, “Que eventos?” Eles responderam, “[As coisas que aconteceram ]a Jesus, [o homem ]de Nazaré, que era profeta. Muitas pessoas o viram [fazer ]grandes milagres, e [Deus o ajudou a ]ensinar [mensagens ]maravilhosas!
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
Mas nossos principais sacerdotes e líderes o entregaram [às autoridades romanas]. As autoridades o condenaram à morte, e o mataram pregando-o em uma cruz.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
Nós (excl) esperávamos que ele fosse quem libertaria [a nós, o povo ]de Israel, [dos nossos inimigos]. Mas [agora isso não parece possível, porque já ]passaram três dias desde que estas coisas aconteceram.
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
Por outro lado, algumas mulheres do nosso grupo nos surpreenderam. Hoje cedo de manhã elas foram ao túmulo,
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
mas o corpo de Jesus não estava ali! Elas [voltaram ]e disseram que tinham visto uns anjos em uma visão. Os anjos disseram que ele estava vivo!
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
Aí alguns daqueles que estavam conosco foram ao túmulo. Eles viram que as coisas estavam assim como as mulheres tinham dito. Mas eles não viram [Jesus].”
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
Ele disse a eles, “Vocês dois [são homens ]tolos! Vocês demoram tanto para crer tudo que os profetas têm escrito [sobre o Messias].
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
[Vocês certamente deviam saber/Não] foi necessário que o Messias sofresse todas essas coisas [e morresse], e depois entrasse no seu [lar ]glorioso [no céu]!/?”
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
Então ele explicou a eles todas as coisas que [os profetas ]tinham escrito nas Escrituras sobre ele. Ele começou com o que Moisés [escreveu ]e depois disse a eles o que todos os [outros ]profetas [escreveram].
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
Chegaram perto da aldeia [onde os dois homens ]iam. Ele indicou que ia mais além,
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
mas eles insistiram com ele [para que não fizesse isso]. Eles disseram, “Fique conosco [hoje à noite], porque é tarde e logo vai ficar escuro. Então ele entrou [na casa ]para ficar com eles.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
Quando eles se sentaram para comer, ele pegou pão. Deu graças [a Deus por ele e pediu que Deus ]o abençoasse. Ele partiu e deu [alguns pedaços ]a eles.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
Então [Deus ]fez com que eles o reconhecessem. Mas [logo ]ele desapareceu!
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
Eles disseram entre si, “Quando ele nos [ajudou ]a entender as Escrituras ao falar conosco enquanto nós (excl) andávamos pelo caminho, nós [ficamos tão agitados que era como se ]um fogo ardesse/queimasse dentro de nós! [Não devemos ficar aqui; devemos ir contar aos outros o que aconteceu!” ]
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
Saíram logo e voltaram a Jerusalém. Acharam ali os onze [apóstolos ]e outros que tinham se reunido com eles.
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
Eles disseram a [esses dois homens], “É verdade que o Senhor já tornou a viver, e ele apareceu a Simão/Pedro!”
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
Então esses dois [homens ]disseram [aos outros ]o que tinha acontecido [enquanto estavam andando ]pelo caminho. Também [falaram a eles como ]os dois o tinham reconhecido quando ele partiu um pouco de pão [para eles].
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
Enquanto falavam isso, Jesus mesmo [de repente ]apareceu entre eles. [Ele disse a eles, “Que Deus dê a vocês paz interior!”]
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
Eles ficaram assustados e com medo, [porque ]pensavam que estavam vendo um fantasma!
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
Ele disse a eles, “Vocês não devem estar/por que é que estão assustados! E vocês não devem duvidar/por que é que duvidam [que eu seja vivo]!
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
Olhem [as feridas nas ]minhas mãos e nos meus pés! Vocês podem tocar em mim e ver [o meu corpo]. Então podem ver que sou eu mesmo. [Podem saber que sou realmente vivo, ]pois os fantasmas não têm corpos, como vocês veem que eu tenho!”
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
[Depois dele dizer isso, ele mostrou a eles [as feridas nas ]suas mãos e nos seus pés.]
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
Eles estavam alegres e admirados, [mas ]ainda não creram [que ele realmente era vivo/o que eles estavam vendo. Então ]ele disse a eles, “Vocês têm aqui alguma coisa para comer?”
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
[Aí ]eles deram a ele um pedaço de peixe cozido.
43 І, взявши, Він їв перед ними.
Enquanto eles olhavam, ele o pegou e comeu.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
Então ele disse a eles, “[Vou repetir ]o que eu disse a vocês quando ainda estava com vocês: Tudo que Moisés escreveu de mim e que os profetas [escreveram de mim ]e que [escreveram a meu respeito nos ]salmos precisa acontecer/ser cumprido!”
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
Então ele os ajudou a entender [as coisas que ]aqueles que escreveram as Escrituras [tinham escrito a respeito dele].
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
Ele disse a eles, “É isso que escreveram: que o Messias ia sofrer [e morrer], mas no terceiro dia depois disso ele ia viver de novo.
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
[Eles ]também [escreveram que ]os seguidores dele precisam pregar [a mensagem de que as pessoas ]devem abandonar seus pecados, e que [Deus ]ia perdoar os pecados deles [se eles fizessem isso. Escreveram que os seguidores dele precisam pregar essa mensagem, na ]autoridade dele. Escreveram que eles devem começar em Jerusalém, e depois [ir ]pregar a todos os grupos étnicos.
48 А ви свідки того́.
Vocês [apóstolos ]devem dizer às pessoas que sabem que essas coisas [que aconteceram comigo ]são a verdade.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
Quero que saibam que vou mandar o [Espírito Santo ]a vocês, assim como meu Pai prometeu [que faria]. Mas vocês precisam ficar nesta cidade até que Deus os encha do poder [do Espírito dele].”
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
Então [Jesus ]os guiou para fora [da cidade ]até que chegaram perto da [aldeia da ]Betânia. Ali ele levantou as mãos e os abençoou.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
Enquanto fazia isso, ele os deixou [e subiu para o céu].
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
[Eles o adoraram.] Então voltaram para Jerusalém com muita alegria.
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
Todos os dias eles foram ao [pátio ]do templo, e passaram muito tempo louvando a Deus.
