Від Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
But on the first day of the week, at early dawn, they and some others came to the tomb, bringing the spices which they had prepared.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
They found the stone rolled away from the tomb.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
They entered in, and didn’t find the Lord Jesus’ body.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
While they were greatly perplexed about this, behold, two men stood by them in dazzling clothing.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
Becoming terrified, they bowed their faces down to the earth. The men said to them, “Why do you seek the living among the dead?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
He isn’t here, but is risen. Remember what he told you when he was still in Galilee,
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
saying that the Son of Man must be delivered up into the hands of sinful men and be crucified, and the third day rise again?”
8 І згадали вони ті слова́ Його!
They remembered his words,
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
returned from the tomb, and told all these things to the eleven and to all the rest.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
Now they were Mary Magdalene, Joanna, and Mary the mother of James. The other women with them told these things to the apostles.
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
These words seemed to them to be nonsense, and they didn’t believe them.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
But Peter got up and ran to the tomb. Stooping and looking in, he saw the strips of linen lying by themselves, and he departed to his home, wondering what had happened.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
Behold, two of them were going that very day to a village named Emmaus, which was sixty stadia from Jerusalem.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
They talked with each other about all of these things which had happened.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
While they talked and questioned together, Jesus himself came near, and went with them.
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
But their eyes were kept from recognizing him.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
He said to them, “What are you talking about as you walk, and are sad?”
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
One of them, named Cleopas, answered him, “Are you the only stranger in Jerusalem who doesn’t know the things which have happened there in these days?”
19 І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
He said to them, “What things?” They said to him, “The things concerning Jesus the Nazarene, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people;
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
But we were hoping that it was he who would redeem Israel. Yes, and besides all this, it is now the third day since these things happened.
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
Also, certain women of our company amazed us, having arrived early at the tomb;
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
and when they didn’t find his body, they came saying that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
Some of us went to the tomb and found it just like the women had said, but they didn’t see him.”
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
He said to them, “Foolish people, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
Didn’t the Christ have to suffer these things and to enter into his glory?”
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
Beginning from Moses and from all the prophets, he explained to them in all the Scriptures the things concerning himself.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
They came near to the village where they were going, and he acted like he would go further.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
They urged him, saying, “Stay with us, for it is almost evening, and the day is almost over.” He went in to stay with them.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
When he had sat down at the table with them, he took the bread and gave thanks. Breaking it, he gave it to them.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
Their eyes were opened and they recognized him; then he vanished out of their sight.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
They said to one another, “Weren’t our hearts burning within us while he spoke to us along the way, and while he opened the Scriptures to us?”
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
They rose up that very hour, returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and those who were with them,
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
saying, “The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon!”
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
They related the things that happened along the way, and how he was recognized by them in the breaking of the bread.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
As they said these things, Jesus himself stood among them, and said to them, “Peace be to you.”
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
But they were terrified and filled with fear, and supposed that they had seen a spirit.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
He said to them, “Why are you troubled? Why do doubts arise in your hearts?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
See my hands and my feet, that it is truly me. Touch me and see, for a spirit doesn’t have flesh and bones, as you see that I have.”
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
When he had said this, he showed them his hands and his feet.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
While they still didn’t believe for joy, and wondered, he said to them, “Do you have anything here to eat?”
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
They gave him a piece of a broiled fish and some honeycomb.
43 І, взявши, Він їв перед ними.
He took them, and ate in front of them.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
He said to them, “This is what I told you while I was still with you, that all things which are written in the law of Moses, the prophets, and the psalms concerning me must be fulfilled.”
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
Then he opened their minds, that they might understand the Scriptures.
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
He said to them, “Thus it is written, and thus it was necessary for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
and that repentance and remission of sins should be preached in his name to all the nations, beginning at Jerusalem.
48 А ви свідки того́.
You are witnesses of these things.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
Behold, I send out the promise of my Father on you. But wait in the city of Jerusalem until you are clothed with power from on high.”
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
He led them out as far as Bethany, and he lifted up his hands and blessed them.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
While he blessed them, he withdrew from them and was carried up into heaven.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
They worshiped him and returned to Jerusalem with great joy,
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
and were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.
