Від Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
Now on the first day of the week, very early in the morning, they came to the sepulcher, bringing the spices which they had prepared, and certain others with them.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
And they found the stone rolled away from the sepulcher.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
And they entered in, and found not the body of the Lord Jesus.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
And it came to pass, as they were much perplexed thereabout, behold, two men stood by them in shining garments:
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
And as they were afraid, and bowed down their faces to the earth, they said to them, Why seek you the living among the dead?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
He is not here, but is risen: remember how he spoke to you when he was yet in Galilee,
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
Saying, The Son of man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.
8 І згадали вони ті слова́ Його!
And they remembered his words,
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
And returned from the sepulcher, and told all these things to the eleven, and to all the rest.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
It was Mary Magdalene and Joanna, and Mary the mother of James, and other women that were with them, which told these things to the apostles.
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
And their words seemed to them as idle tales, and they believed them not.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Then arose Peter, and ran to the sepulcher; and stooping down, he beheld the linen clothes laid by themselves, and departed, wondering in himself at that which was come to pass.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
And, behold, two of them went that same day to a village called Emmaus, which was from Jerusalem about three score furlongs.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
And they talked together of all these things which had happened.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
And it came to pass, that, while they communed together and reasoned, Jesus himself drew near, and went with them.
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
But their eyes were held that they should not know him.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
And he said to them, What manner of communications are these that you have one to another, as you walk, and are sad?
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
And the one of them, whose name was Cleopas, answering said to him, Are you only a stranger in Jerusalem, and have not known the things which are come to pass there in these days?
19 І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
And he said to them, What things? And they said to him, Concerning Jesus of Nazareth, which was a prophet mighty in deed and word before God and all the people:
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
And how the chief priests and our rulers delivered him to be condemned to death, and have crucified him.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
But we trusted that it had been he which should have redeemed Israel: and beside all this, to day is the third day since these things were done.
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
Yes, and certain women also of our company made us astonished, which were early at the sepulcher;
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
And when they found not his body, they came, saying, that they had also seen a vision of angels, which said that he was alive.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
And certain of them which were with us went to the sepulcher, and found it even so as the women had said: but him they saw not.
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
Then he said to them, O fools, and slow of heart to believe all that the prophets have spoken:
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
Ought not Christ to have suffered these things, and to enter into his glory?
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
And beginning at Moses and all the prophets, he expounded to them in all the scriptures the things concerning himself.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
And they drew near to the village, where they went: and he made as though he would have gone further.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
But they constrained him, saying, Abide with us: for it is toward evening, and the day is far spent. And he went in to tarry with them.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
And it came to pass, as he sat at meat with them, he took bread, and blessed it, and broke, and gave to them.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
And their eyes were opened, and they knew him; and he vanished out of their sight.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
And they said one to another, Did not our heart burn within us, while he talked with us by the way, and while he opened to us the scriptures?
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
And they rose up the same hour, and returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and them that were with them,
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
Saying, The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon.
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
And they told what things were done in the way, and how he was known of them in breaking of bread.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
And as they thus spoke, Jesus himself stood in the middle of them, and says to them, Peace be to you.
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
But they were terrified and affrighted, and supposed that they had seen a spirit.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
And he said to them, Why are you troubled? and why do thoughts arise in your hearts?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
Behold my hands and my feet, that it is I myself: handle me, and see; for a spirit has not flesh and bones, as you see me have.
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
And when he had thus spoken, he showed them his hands and his feet.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
And while they yet believed not for joy, and wondered, he said to them, Have you here any meat?
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
And they gave him a piece of a broiled fish, and of an honeycomb.
43 І, взявши, Він їв перед ними.
And he took it, and did eat before them.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
And he said to them, These are the words which I spoke to you, while I was yet with you, that all things must be fulfilled, which were written in the law of Moses, and in the prophets, and in the psalms, concerning me.
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
Then opened he their understanding, that they might understand the scriptures,
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
And said to them, Thus it is written, and thus it behooved Christ to suffer, and to rise from the dead the third day:
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
And that repentance and remission of sins should be preached in his name among all nations, beginning at Jerusalem.
48 А ви свідки того́.
And you are witnesses of these things.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
And, behold, I send the promise of my Father on you: but tarry you in the city of Jerusalem, until you be endued with power from on high.
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
And he led them out as far as to Bethany, and he lifted up his hands, and blessed them.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
And it came to pass, while he blessed them, he was parted from them, and carried up into heaven.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
And they worshipped him, and returned to Jerusalem with great joy:
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
And were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.
