Від Луки 23
1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
The whole company of them rose up and brought him before Pilate.
2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
They began to accuse him, saying, “We found this man perverting the nation, forbidding paying taxes to Caesar, and saying that he himself is Christ, a king.”
3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
Pilate asked him, “Are you the King of the Jews?” He answered him, “So you say.”
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
Pilate said to the chief priests and the multitudes, “I find no basis for a charge against this man.”
5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
But they insisted, saying, “He stirs up the people, teaching throughout all Judea, beginning from Galilee even to this place.”
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
But when Pilate heard Galilee mentioned, he asked if the man was a Galilean.
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
When he found out that he was in Herod’s jurisdiction, he sent him to Herod, who was also in Jerusalem during those days.
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
Now when Herod saw Jesus, he was exceedingly glad, for he had wanted to see him for a long time, because he had heard many things about him. He hoped to see some miracle done by him.
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
He questioned him with many words, but he gave no answers.
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
The chief priests and the scribes stood, vehemently accusing him.
11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
Herod with his soldiers humiliated him and mocked him. Dressing him in luxurious clothing, they sent him back to Pilate.
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
Herod and Pilate became friends with each other that very day, for before that they were enemies with each other.
13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
Pilate called together the chief priests, the rulers, and the people,
14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
and said to them, “You brought this man to me as one that perverts the people, and behold, having examined him before you, I found no basis for a charge against this man concerning those things of which you accuse him.
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
Neither has Herod, for I sent you to him, and see, nothing worthy of death has been done by him.
16 Отже я покараю Його й відпущу́“.
I will therefore chastise him and release him.”
17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
Now he had to release one prisoner to them at the feast.
18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
But they all cried out together, saying, “Away with this man! Release to us Barabbas!”—
19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
one who was thrown into prison for a certain revolt in the city, and for murder.
20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
Then Pilate spoke to them again, wanting to release Jesus,
21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
but they shouted, saying, “Crucify! Crucify him!”
22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
He said to them the third time, “Why? What evil has this man done? I have found no capital crime in him. I will therefore chastise him and release him.”
23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
But they were urgent with loud voices, asking that he might be crucified. Their voices and the voices of the chief priests prevailed.
24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
Pilate decreed that what they asked for should be done.
25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
He released him who had been thrown into prison for insurrection and murder, for whom they asked, but he delivered Jesus up to their will.
26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
When they led him away, they grabbed one Simon of Cyrene, coming from the country, and laid the cross on him to carry it after Jesus.
27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
A great multitude of the people followed him, including women who also mourned and lamented him.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
But Jesus, turning to them, said, “Daughters of Jerusalem, don’t weep for me, but weep for yourselves and for your children.
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
For behold, the days are coming in which they will say, ‘Blessed are the barren, the wombs that never bore, and the breasts that never nursed.’
30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
Then they will begin to tell the mountains, ‘Fall on us!’ and tell the hills, ‘Cover us.’
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
For if they do these things in the green tree, what will be done in the dry?”
32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
There were also others, two criminals, led with him to be put to death.
33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
When they came to the place that is called “The Skull”, they crucified him there with the criminals, one on the right and the other on the left.
34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
Jesus said, “Father, forgive them, for they don’t know what they are doing.” Dividing his garments amongst them, they cast lots.
35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
The people stood watching. The rulers with them also scoffed at him, saying, “He saved others. Let him save himself, if this is the Christ of God, his chosen one!”
36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
The soldiers also mocked him, coming to him and offering him vinegar,
37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
and saying, “If you are the King of the Jews, save yourself!”
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
An inscription was also written over him in letters of Greek, Latin, and Hebrew: “THIS IS THE KING OF THE JEWS.”
39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
One of the criminals who was hanged insulted him, saying, “If you are the Christ, save yourself and us!”
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
But the other answered, and rebuking him said, “Don’t you even fear God, seeing you are under the same condemnation?
41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
And we indeed justly, for we receive the due reward for our deeds, but this man has done nothing wrong.”
42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
He said to Jesus, “Lord, remember me when you come into your Kingdom.”
43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
Jesus said to him, “Assuredly I tell you, today you will be with me in Paradise.”
44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
It was now about the sixth hour, and darkness came over the whole land until the ninth hour.
45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
The sun was darkened, and the veil of the temple was torn in two.
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
Jesus, crying with a loud voice, said, “Father, into your hands I commit my spirit!” Having said this, he breathed his last.
47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
When the centurion saw what was done, he glorified God, saying, “Certainly this was a righteous man.”
48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
All the multitudes that came together to see this, when they saw the things that were done, returned home beating their chests.
49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
All his acquaintances and the women who followed with him from Galilee stood at a distance, watching these things.
50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
Behold, there was a man named Joseph, who was a member of the council, a good and righteous man
51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
(he had not consented to their counsel and deed), from Arimathaea, a city of the Jews, who was also waiting for God’s Kingdom.
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
This man went to Pilate, and asked for Jesus’ body.
53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
He took it down and wrapped it in a linen cloth, and laid him in a tomb that was cut in stone, where no one had ever been laid.
54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.
It was the day of the Preparation, and the Sabbath was drawing near.
55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
The women who had come with him out of Galilee followed after, and saw the tomb and how his body was laid.
56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
They returned and prepared spices and ointments. On the Sabbath they rested according to the commandment.
