Від Луки 23
1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
Then the whole assembly rose and brought Him to Pilate, and began to accuse Him.
2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
"We have found this man," they said, "an agitator among our nation, forbidding the payment of tribute to Caesar, and claiming to be himself an anointed king."
3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
Then Pilate asked Him, "You, then, are the King of the Jews?" "It is as you say," He replied.
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
Pilate said to the High Priests and to the crowd, "I can find no crime in this man."
5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
But they violently insisted. "He stirs up the people," they said, "throughout all Judaea with His teaching--even from Galilee (where He first started) to this city."
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
On hearing this, Pilate inquired, "Is this man a Galilaean?"
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
And learning that He belonged to Herod's jurisdiction he sent Him to Herod, for he too was in Jerusalem at that time.
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
To Herod the sight of Jesus was a great gratification, for, for a long time, he had been wanting to see Him, because he had heard so much about Him. He hoped also to see some miracle performed by Him.
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
So he put a number of questions to Him, but Jesus gave him no reply.
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
Meanwhile the High Priests and the Scribes were standing there and vehemently accusing Him.
11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
Then, laughing to scorn the claims of Jesus, Herod (and his soldiers with him) made sport of Him, dressed Him in a gorgeous costume, and sent Him back to Pilate.
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
And on that very day Herod and Pilate became friends again, for they had been for some time at enmity.
13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
Then calling together the High Priests and the Rulers and the people, Pilate said,
14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
"You have brought this man to me on a charge of corrupting the loyalty of the people. But, you see, I have examined him in your presence and have discovered in the man no ground for the accusations which you bring against him.
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
No, nor does Herod; for he has sent him back to us; and, you see, there is nothing he has done that deserves death.
16 Отже я покараю Його й відпущу́“.
I will therefore give him a light punishment and release him."
17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
Then the whole multitude burst out into a shout. "Away with this man," they said, "and release Barabbas to us"
19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
--Barabbas! who had been lodged in jail for some time in connexion with a riot which had occurred in the city, and for murder.
20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
But Pilate once more addressed them, wishing to set Jesus free.
21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
They, however, persistently shouted, "Crucify, crucify him!"
22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
A third time he appealed to them: "Why, what crime has the man committed? I have discovered in him nothing that deserves death. I will therefore give him a light punishment and release him."
23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
But they urgently insisted, demanding with frantic outcries that He should be crucified; and their clamour prevailed.
24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
So Pilate gave judgement, yielding to their demand.
25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
The man who was lying in prison charged with riot and murder and for whom they clamoured he set free, but Jesus he gave up to be dealt with as they desired.
26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
As soon as they led Him away, they laid hold on one Simon, a Cyrenaean, who was coming in from the country, and on his shoulders they put the cross, for him to carry it behind Jesus.
27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
A vast crowd of the people also followed Him, and of women who were beating their breasts and wailing for Him.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
But Jesus turned towards them and said, "Daughters of Jerusalem, weep not for me, but weep for yourselves and for your children.
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
For a time is coming when they will say, 'Blessed are the women who never bore children, and the breasts which have never given nourishment.'
30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
Then will they begin to say to the mountains, 'Fall on us;' and to the hills, 'Cover us.'
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
For if they are doing these things in the case of the green tree, what will be done in that of the dry?"
32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
They brought also two others, criminals, to put them to death with Him.
33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
When they reached the place called 'The Skull,' there they nailed Him to the cross, and the criminals also, one at His right hand and one at His left.
34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
Jesus prayed, "Father, forgive them, for they know not what they are doing." And they divided His garments among them, drawing lots for them;
35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
and the people stood looking on. The Rulers, too, repeatedly uttered their bitter taunts. "This fellow," they said, "saved others: let him save himself, if he is God's Anointed, the Chosen One."
36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
And the soldiers also made sport of Him, coming and offering Him sour wine and saying,
37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
"Are you the King of the Jews? Save yourself, then!"
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
There was moreover a writing over His head: THIS IS THE KING OF THE JEWS.
39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
Now one of the criminals who had been crucified insulted Him, saying, "Are not you the Christ? Save yourself and us."
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
But the other, answering, reproved him. "Do you also not fear God," he said, "when you are actually suffering the same punishment?
41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
And we indeed are suffering justly, for we are receiving due requital for what we have done. But He has done nothing amiss."
42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
And he said, "Jesus, remember me when you come in your Kingdom."
43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
"I tell you in solemn truth," replied Jesus, "that this very day you shall be with me in Paradise."
44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
It was now about noon, and a darkness came over the whole country till three o'clock in the afternoon.
45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
The sun was darkened, and the curtain of the Sanctuary was torn down the middle,
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
and Jesus cried out in a loud voice, and said, "Father, to Thy hands I entrust my spirit." And after uttering these words He yielded up His spirit.
47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
The Captain, seeing what had happened, gave glory to God, saying, "Beyond question this man was innocent."
48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
And all the crowds that had come together to this sight, after seeing all that had occurred, returned to the city beating their breasts.
49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
But all His acquaintances, and the women who had been His followers after leaving Galilee, continued standing at a distance and looking on.
50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
There was a member of the Council of the name of Joseph, a kind-hearted and upright man,
51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
who came from the Jewish town of Arimathaea and was awaiting the coming of the Kingdom of God. He had not concurred in the design or action of the Council,
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
and now he went to Pilate and asked for the body of Jesus.
53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
Then, taking it down, he wrapped it in a linen sheet and laid it in a tomb in the rock, where no one else had yet been put.
54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.
It was the Preparation Day, and the Sabbath was near at hand.
55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
The women--those who had come with Jesus from Galilee--followed close behind, and saw the tomb and how His body was placed.
56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
Then they returned, and prepared spices and perfumes. On the Sabbath they rested in obedience to the Commandment.
